23 листопада виповнилося 120 років від дня народження видатного українського композитора, музиканта і педагога Віктора Степановича Косенка. З цієї нагоди в м. Києві на вул. М. Коцюбинського, 9 відкрито музей-квартиру, присвячену митцю.

Експозиційний простір музею формують дві частини: меморіально-біографічна та виставкова. У меморіальній частині музею-квартири завдяки фотографіям, спогадам та публікаціям відтворено інтер’єри помешкання 1930-х років, представлено унікальні особисті речі композитора. Виставковий розділ та музей-квартиру в цілому оснащено сучасними аудіо-візуальними засобами, що допомагають відвідувачам у інтерактивній формі долучитися до епохи, в яку жив і творив митець, і ближче познайомитися з музикою композитора.

Художники-реставратори науково-дослідного відділу реставрації меблів Національного науково-дослідного реставраційного центру України Олександр Закусило (завідувач відділу), Любомир Арістархов, Олексій Тихоновський  сприяли відновленню інтер’єру музею-квартири. Фахівці виконали консерваційно-реставраційні роботи щодо предметів з помешкання композитора, які увійшли до експозиції.

Завідувач відділу Олександр Закусило розповідає про реставрацію шести предметів з Музею-квартири В.С. Косенка:

Стіл прямокутний обідній у стилі конструктивізму, 1920–1930-і рр.

Столярна основа виконана з деревини хвойних  порід  та оздоблена шпоном  горіхового  дерева.

До реставрації

Після реставрації

Видалено загальні побутові нашарування, підклеєно значні відшарування шпону, реконструйовано місця втрат шпону на стільниці та базі-проніжці столу. Металеві елементи декору (латунні профілі й тяги) очищено від локальної корозії зі збереженням патини, стабілізовано та законсервовано синтетичним покриттям, виконано тонування деструктованих лакових площин і загальну консервацію лакових поверхонь із застосуванням лаку на основі природних смол.

Велике підлогове дзеркало з тумбою доби історизму, остання чверть ХІХ ст.

Столярна основа виконана з листяних і хвойних порід деревини та оздоблена шпоном екзотичних порід червоного дерева.

Після реставрації

Видалено загальні побутові нашарування, вирівняно деформації, очищено та підклеєно інкрустації (латунні тяги) по периметру рами дзеркала та на площинах тумби, укріплено локальні відшарування шпону. Накладні металеві елементи декору (бронзове литво в земляні форми з імітацією поверхні золоченням) очищено від локальної корозії зі збереженням патини, стабілізовано й законсервовано синтетичним покриттям. Виконано тонування механічних пошкоджень дерев’яної основи.  Зроблено загальне полірування лакових поверхонь із застосуванням  природних смол.

Буфет з перламутровою інкрустацією та мармуровою стільницею у стилі  арт-деко,
І чверть ХХ ст.

Столярна основа виготовлена з хвойних порід та шпонована  горіховим деревом. Малюнок інкрустації виконаний цінними породами деревини та матеріалом мушлі. Підтримувальні колони плакетовані латунними елементами (стилізована база та капітель), виконаними в техніці «жакоб».  Стільниця виготовлена з масиву мармуру.

До реставрації

Після реставрації

Після реставрації

Видалено загальні побутові нашарування, підклеєно численні  відшарування шпону, реконструйовано місця втрат шпону на прямих та криволінійних площинах шпонування дерев’яної основи з підбиранням текстури та природного малюнка деревини. Кам’яну стільницю очищено від забруднень, тріщини просочено полімером, замастиковано, тоновано реставраційними фарбами «під мармур». Усунено деформації металевих елементів декору (латунні профілі, замкова фурнітура та  петлі), очищено від локальної корозії зі збереженням патини, стабілізовано та консервовано синтетичним покриттям. Виконано тонування відновлених частин врізок шпону та проведено загальну консервацію лакових поверхонь із застосуванням лаку на основі природних смол.

Бібліотечна шафа в стилі конструктивізму, 1920–1930-і рр.

Столярна основа виготовлена з сосни європейської та шпонована червоним деревом. Вставні кришталево прозорі скельця декоровані фасетом. Латунна замкова фурнітура виготовлена методом штампування.

До реставрації

Після реставрації

Видалено загальні побутові нашарування, підклеєно локальні відшарування шпону, реконструйовано місця втрат шпону з підбиранням текстури та природного малюнка деревини. Виконано тонування відновлених частин шпону та загальну консервацію лакових поверхонь із застосуванням лаку на основі природних смол.

Одноканальне дротове радіо ХХ ст.

До реставрації

Після реставрації

Видалено загальні побутові нашарування й виконано тонування втрат декоративно-захисного покриття «під горіхове дерево» реставраційними фарбами.

Стілець з різьбленою спинкою.  Еклектика, І чверть ХХ ст.

Дуб.

До реставрації

Після реставрації

Автентична оббивка сидіння не збереглася.  Наявна сучасна  реконструкція  новими матеріалами. На ніжках та проніжці – локальна деструкція декоративно-захисного покриття з утратами лакової плівки.

Ділянки очищено та виконано консервацію відкритої основи деревини  реставраційними матеріалами.

Довідка.

Віктор Косенко – український композитор, піаніст, педагог. Дитинство Віктора Косенка пройшло у Варшаві. Він був справді вундеркіндом: ще у віці шести років, не знаючи нот, з голосу грав «Патетичну сонату» Бетховена. Йому пощастило отримати європейську музичну освіту. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту Косенко продовжив у метрів Петербурзької консерваторії.

Більшу частину життя композитор прожив у Житомирі. Тут Косенко і його друзі-музиканти створили мистецьке середовище, яке не поступалося столичному.

Музична спадщина Віктора Степановича налічує 250 творів різних жанрів. Він є класиком української музики, видатним педагогом, піаністом і громадським діячем

Композитор прожив лише 42 роки. Помер 3 жовтня 1938 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Його ім’я носять київська дитяча музична школа № 3 та Житомирське музичне училище. Встановлено також стипендії ім. В. С. Косенка для найобдарованіших студентів Київської консерваторії та Житомирського музичного училища.

Музикантові В. Сосюра присвятив такі рядки:

Від нас пішов ти в морок ночі,
Де ні гудків, ні шуму трав,
Навік твої погасли очі,
Акорд останній одлунав,
Та хай загине мить скорботи,
Не треба суму в наші дні!
Вони живуть в серцях народу –
Твої мелодії ясні.
Летять у даль шляхи залізні.
Ні, ти живий, між нами ти,
Того, хто все віддав Вітчизні,
Не може смерть перемогти.