Cock RingWeb HostingSpell Check

Науково-дослідний відділ реставрації меблів

Музейні меблі є своєрідними знаками певної доби, живим відображенням розвитку технологічного прогресу та окремих соціальних процесів. Художні меблі є одним з ключових елементів у оздобленні музейного інтер’єру, вони надають певного стилю експозиції.

Реставрація меблів як напрям започаткована в Центрі 1992 року, коли за наказом Міністерства культури до Державної науково-дослідної реставраційної майстерні було долучено дільницю з реставрації музейних меблів, що мала п’ять художників-реставраторів: В.Е. Мільграм, О.А. Ігнаткіна, М.П. Великосельцев, І.В. Жабін, С.М. Єрмоленко – і стала основою сектору реставрації поліхромної скульптури і декоративного рельєфу, меблів і шкіри відділу реставрації виробів прикладного мистецтва з органічних матеріалів. Згодом сектор реставрації меблів було реорганізовано в окремий підрозділ, а 2009 року – у науково-дослідний відділ реставрації меблів, де працюють художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії О.М. Закусило (завідувач); художник-реставратор першої кваліфікаційної категорії Л.В. Арістархов, художник-реставратор другої кваліфікаційної категорії С.С. Голуб, художник-реставратор С.О. Закусило.

Фахівці відділу здійснюють наукову роботу, допомагають колегам підвищити свій фаховий рівень.

Згідно з Угодою про співпрацю між Національним художнім музеєм Республіки Білорусь і Національним науково-дослідним реставраційним центром України на 2019–2024 роки у Реставраційному центрі проходив стажування в науково-дослідному відділі реставрації меблів ННДРЦУ художник-реставратор з Національного художнього музею Республіки Білорусь Олександр Лабус. Керівник стажування – завідувач науково-дослідного відділу реставрації меблів художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії Олександр Закусило.

Реставрація художніх музейних меблів є чи не найбільш матеріалоємною.

Сучасна реставрація музейних меблів передбачає поетапну роботу над предметом мистецтва, що поєднує дослідження, атрибуцію пам’яток та безпосередньо консерваційно-реставраційні заходи. Такий підхід вимагає залучення здобутків точних наук, проведення наукового та мистецтвознавчого аналізу, розробки нових методик реставрації.

На превеликий жаль, основи наукової реставрації меблів довгий час не були розроблені, значення художніх меблів недооцінювали, а проблемам, що постають перед фахівцями, не надавали належної уваги. Здебільшого меблі «поновлювали» для повернення їм функціональності або переробляли відповідно до змін стилю.

Головним принципом реставрації є підбір щадних методів та матеріалів. Фахівці застосовують виключно оборотні матеріали. Інколи реставрація проводиться в техніці, близькій до авторської, якщо це не зашкодить цілісності предмета.

Реконструкція виконується лише у випадку втрати властивостей, притаманних твору, його конструктивної цілісності. При цьому метою є збереження автентичності твору. Зайвих втручань реставратору необхідно уникати, вживаючи заходів для оптимального збереження та експонування.

Складність роботи реставратора меблевих виробів полягає в тому, що дерев’яна основа меблів має складну структуру, яка змінюється з часом. Дерево – один з найбільш рухливих матеріалів, стан якого значною мірою залежить від умов зберігання.

Найбільш складною є реставрація меблів, що поєднують у своїй структурі дерево й ґрунт, дерево й метал, кістку, черепаховий панцир, тобто матеріали, що мають різну природу походження, особливості процесів деструкції, корозії, старіння. Фахівці відділу в своїй роботі застосовують матеріали, які пройшли тестування в хімічних лабораторіях реставраційних закладів, уникаючи використання засобів, придатність яких не підтверджена дослідженнями і випробуваннями, адже їх використання може мати небажані наслідки.

Комод. Франція. XVIII ст.

Комод. Франція. XVIII ст.

Стіл типу ломберного. Франція

Стіл типу ломберного. Франція

Стілець. Італія. XVIII ст.

Стілець. Італія. XVIII ст.