Cock RingWeb HostingSpell Check

Науково-дослідний відділ реставрації меблів

С.С. Голуб, О.М. Закусило, О.С. Тихоновський, Л.В. Арістархов­
Музейні меблі є своєрідними знаками певної доби, живим відображенням розвитку технологічного прогресу та окремих соціальних процесів. Художні меблі є одним з ключових елементів у оздобленні музейного інтер’єру, вони надають певного стилю експозиції.

Реставрація меблів як напрямок започаткована в Центрі 1992 року, коли за наказом Міністерства до Державної науково-дослідної реставраційної майстерні було долучено дільницю з реставрації музейних меблів, до якої входили п’ять художників-реставраторів: В.Е. Мільграм, О.А. Ігнаткіна, М.П. Великосельцев, І.В. Жабін, С.М. Єрмоленко, що стала основою сектору реставрації поліхромної скульптури і декоративного рельєфу, меблів і шкіри відділу реставрації виробів прикладного мистецтва з органічних матеріалів. Згодом сектор реставрації меблів став окремим підрозділом, а 2009 року його було реорганізовано у науково-дослідний відділ реставрації меблів, у якому працюють художники-реставратори першої кваліфікаційної категорії О.М. Закусило (завідувач), Л.В. Арістархов­,  художники-реставратори О.С. Тихоновський та С.С. Голуб.

Реставрація художніх музейних меблів ґрунтується на теоретичних, методологічних і методичних засадах та є чи не найбільш матеріалоємною.

Сучасна реставрація музейних меблів передбачає поетапну роботу над предметом мистецтва,  що поєднує дослідження, атрибуцію пам’яток та безпосередньо консерваційно-реставраційні заходи. Такий підхід вимагає залучення здобутків точних наук, проведення наукового та мистецтвознавчого аналізу, розробки нових методик реставрації.

На превеликий жаль, основи наукової реставрації меблів довгий час не були розроблені, значення художніх меблів недооцінювали, а проблемам, що постають перед фахівцями, не надавали належної уваги. Здебільшого меблі «поновлювали» для повернення їм функціональності або переробляли відповідно до змін стилю.

Головним принципом реставрації є підбір щадних методів та матеріалів. Фахівці застосовують виключно оборотні матеріали. Інколи реставрація проводиться в техніці, близькій до авторської, якщо це не зашкодить цілісності предмета.

Реконструкція виконується лише у випадку втрати властивостей, притаманних твору, його конструктивної цілісності. При цьому метою є збереження автентичності твору. Зайвих втручань реставратору необхідно уникати, вживаючи заходів для оптимального збереження та експонування.

Складність роботи реставратора меблевих виробів полягає в тому, що дерев’яна основа меблів має складну структуру, яка змінюється з часом. Дерево – один з найбільш рухливих матеріалів, стан якого значною мірою залежить від умов зберігання.

Найбільш складною є реставрація меблів, що поєднують у своїй структурі дерево й ґрунт, дерево й метал, кістку, черепаховий панцир, тобто матеріали, що мають різну природу походження, свої особливості процесів деструкції, корозії, старіння. Фахівці сектору в своїй роботі застосовують матеріали, які пройшли тестування в хімічних лабораторіях реставраційних закладів, уникаючи використання засобів, придатність яких не підтверджена дослідженнями і випробуваннями, адже їх використання може мати небажані наслідки.

Комод. Франція. XVIII ст.

Комод. Франція. XVIII ст.

Стіл типу ломберного. Франція

Стіл типу ломберного. Франція

Стілець. Італія. XVIII ст.

Стілець. Італія. XVIII ст.