Cock RingWeb HostingSpell Check

Науковий відділ кліматології

Збереження музейних пам’яток історії та культури має свою специфіку, пов’язану як з особливостями об’єктів, так і з умовами їх зберігання. Необхідність наукової розробки спеціальних методів зберігання, експериментальної перевірки існуючих теорій оптимізації мікроклімату, вивчення реальних умов продиктовано складним і багатогранним життям музеїв. Потреби музейної практики зробили необхідним створення в 2001 році в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України спеціального підрозділу – наукового відділу кліматології, на цей час єдиного в музейних закладах нашої держави, який займається питаннями комплексного вивчення умов зберігання й експонування художніх цінностей.

Основними напрямами роботи відділу кліматології є вивчення умов зберігання пам’яток у фондосховищах та експозиційних залах, надання методичної й практичної допомоги музеям, наукова діяльність. Досліджується стан будинків-пам’яток архітектури та культових споруд для визначення подальших заходів щодо забезпечення збереження будівель та нормалізації параметрів мікроклімату.

Особливу увагу приділено вивченню температурно-вологісного та світлового режимів у музеях – основних чинників, за яких зберігаються та експонуються пам’ятки, та розробці рекомендацій щодо нормалізації мікрокліматичних умов, що є основою для збереження як культурних та історичних цінностей у музеях різного типу, так і самих музейних будинків і пам’яток культової архітектури. Культові споруди мають свою специфіку формування мікроклімату,  отже, потребують індивідуальних засобів для його вивчення й нормалізації, особливо пов’язаних зі змінним режимом їх експлуатації – спільне музейно-церковне використання.  Досить складний процес дослідження містить у собі заходи різного наукового, технічного й організаційного характеру, тому роботи здійснюються комплексно, разом із співробітниками спеціалізованих установ (Київським університетом будівництва та архітектури, науково-виробничим комплексом «Клімат»).

Спеціалісти відділу модифікували загальні методики обстеження музейних приміщень та культових споруд. Велику частку в роботі займає розробка та впровадження в практику музеїв алгоритмів функціонування комплексних систем забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату з урахуванням результатів дослідження повітряного й теплового режимів приміщень, а саме – вихідних даних стану повітря, динаміки змін температури та відносної вологості повітря. Зокрема, науковці відділу брали участь у розробці системи моніторингу температурно-вологісного режиму Софійського собору Національного заповідника «Софія Київська» у м. Києві, що дозволяє фіксувати температуру та відносну вологість повітря в нижній, середній та верхній зонах Собору, а також температуру зовнішніх огороджувальних конструкцій. Постійний нагляд та контроль за станом мікроклімату цієї давньоруської пам’ятки архітектури та впровадження практичних заходів з організації її збереження запобігають руйнуванню як самого Собору, так і унікального за художньою цінністю ансамблю монументального живопису ХI ст.

Науковці відділу брали участь у розробці загальних методичних рекомендацій щодо переміщення творів сакрального мистецтва з Вірменського кафедрального собору Успіня Пресвятої Богородиці у м. Львові до нових фондосховищ. Надали рекомендації щодо стабілізації температурно-вологісного режиму в Соборі – перлині середньовікової архітектури (у храмі є унікальні пам’ятки: венеціанські мозаїки ХV ст., фрески XIV ст. та жертовні хрести – хачкари XIV ст.).

Науково-дослідна тематика, над якою працюють співробітники відділу, включає вивчення технічних методик освітлення і світлозахисту художніх цінностей як складових превентивної консервації та нормалізації освітлення технологічних процесів реставрації. Проводяться теоретичні дослідження з питань забезпечення зорового комфорту роботи реставраторів.

Спеціалісти відділу розробляють принципи оптимізації освітлення експозиційних залів, які є пріоритетними для збереження експонатів, оформлення музейних експозицій.

За десять років існування відділу співробітники провели обстеження шістдесяти трьох музеїв, розташованих у різних кліматичних зонах України, та п’яти культових споруд – пам’яток архітектури. Серед них – Національний художній музей України, Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник, Національний музей Тараса Шевченка, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Національний історико-культурний заповідник «Хортиця», Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Музей Гетьманства, а також Софійський собор Національного заповідника «Софія Київська», Вірменський кафедральний собор Успіня Пресвятої Богородиці у м. Львові, Уманський римо-католицький собор та інші.

Водночас із розробкою рекомендацій щодо нормалізації мікроклімату в усіх цих музейних закладах проводили навчання з практичного застосування сучасних методик  зберігання пам’яток.

У науково-практичній роботі кліматологи використовують спеціальні вимірювальні прилади: електронні вимірювачі температури й вологості та аерометр фірми «TESTO» (ФРН), вимірювачі вологовмісту матеріалів,  люксметр,
УФ-радіометр тощо.

Співробітники відділу розробляють обладнання для систем забезпечення мікроклімату музейних приміщень; зокрема, на повітроосушувальне устаткування отримано деклараційний патент на винахід № 42182 А.

Науковці відділу брали участь у розробці «Інструкції з обліку та збереження музейного фонду України» (розділи: «Температурно-вологісний режим», «Світловий режим», «Шкідливі складові повітря»).

Разом з відділом біологічних досліджень ННДРЦУ розробили та впровадили «Анкету з питань мікроклімату та біологічного режиму в музеях України», що дало змогу провести аналіз екологічної ситуації в музейних закладах, накопичити інформацію про внутрішній мікроклімат та узагальнити дані щодо проблем, пов’язаних з режимами зберігання, які постають перед працівниками музеїв, сформулювати нові завдання для подальшої роботи. За час існування відділу було проведено два етапи музейного моніторингу екологічної ситуації музейних приміщень шляхом анкетування.

Співробітники відділу кліматології Комаренко О.І., Довгалюк В.Б., Лушпієнко І.Г. надають консультативну допомогу музеєзнавцям, читають лекції на методичних та практичних семінарах для працівників музеїв, зокрема в Інституті підвищення кваліфікації працівників культури. Доповідають на наукових міжнародних конференціях, друкують результати своїх досліджень у різних виданнях (49 публікацій).

Серед публікацій відділу варто зазначити методичні посібники «Мікроклімат музейних приміщень», «Освітлення музейних та реставраційних приміщень».

Наразі зростає потреба в музейних кліматологах, які беруть фахову участь у збереженні для майбутнього історико-культурного надбання суспільства. Це питання має вирішуватися на державному рівні. Гарантією грамотного зберігання пам’яток, прийняття правильних рішень є підвищення професійного рівня персоналу музейних закладів. Музейні працівники повинні знати основні принципи роботи систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, а тому до освітньо-професійних програм вищих навчальних закладів, де готують таких фахівців, необхідно включити навчальну дисципліну «музейна кліматологія».