Науково-дослідний відділ реставрації поліхромної скульптури та декоративного рельєфу

Підрозділ реставрації поліхромної скульптури та декоративного рельєфу було засновано 1987 року: спочатку як сектор відділу реставрації скульптури та творів декоративно-ужиткового мистецтва, а з 2009 р. – науково-дослідний відділ реставрації поліхромної скульптури та декоративного рельєфу. До нього увійшли фахівці з інших підрозділів Державної науково-дослідної реставраційної майстерні, які вже мали досвід роботи з реставрації творів темперного та олійного живопису на дереві, близької за технологією до реставрації поліхромної скульптури.

Поліхромна скульптура та декоративний рельєф характерні для традицій української культури. Переважно це важливі декоративні елементи оздоблення храмових, а іноді й палацових інтер’єрів. Завдяки майстерності й таланту авторів, навіть вилучені з ансамблю храмової чи палацової архітектури, вони сприймаються як самостійні пам’ятки декоративного та образотворчого мистецтва і є окрасою музейних зібрань України.

За цей час зусиллями співробітників сектору реставровано багато пам’яток культурної спадщини українського народу. Серед них вцілілі частини іконостаса Успенського собору, зруйнованого під час Другої світової війни, Царські врата з Національного художнього музею України, старовинні різьблені рами, що прикрашають експозицію Національного музею Варвари та Богдана Ханенків, витвори західноукраїнських народних майстрів і багато іншого. Виконано дуже складну роботу з реставрації колекції церковного начиння з церкви Параскеви П’ятниці села Зелене Івано-Франківської області, яке використовувалося як реквізит у зйомках кінофільму Параджанова «Тіні забутих предків».

Кожний музейний предмет, що потрапляє до рук реставратора, є, насамперед, історичним та художнім документом культурного життя народу. Головною метою консерваційно-реставраційних заходів є збереження цих пам’яток для майбутніх поколінь при якнайменшому втручанні в їх структуру та зовнішній вигляд. Саме тому на реконструкцію пам’ятки наважуються лише за наявності вагомої мотивації. Реконструйовані фрагменти в таких випадках мають відрізнятися від автентичних.

У своїй роботі працівники відділу застосовують як традиційні методики з використанням колагенових клеїв, так і новітні синтетичні матеріали, які набувають дедалі більшого поширення у світовій практиці. Останнє десятиріччя реставратори відділу впроваджують та використовують традиційні та нові технології.

Співпраця з науковцями Центру дає змогу реставраторам відділу проводити оптико-фізичні, хімічні, біологічні та мистецтвознавчі дослідження, які допомагають правильно поставити й виконати реставраційні завдання. Існує практика співпраці між реставраторами меблів і поліхромної скульптури: до складних робіт з реконструкції основи пам’яток залучають співробітників відділу меблів, які володіють сницарським мистецтвом на високому професійному рівні.

Реставрація та консервація пам’яток проводяться як у майстернях Національного науково-дослідного реставраційного центру, так і на базі музеїв України. Співробітники відділу беруть участь у міжнародних наукових конференціях з питань реставрації, налагоджують контакти та обмінюються досвідом з фахівцями інших країн, проводять стажування для музейних реставраторів, демонструють свої роботи на виставках відреставрованих цінностей.

У відділі працюють художники-реставратори вищої кваліфікаційної категорії Дроздов Георгій Альбертович, Дуда Віктор Ігорович; художник-реставратор першої кваліфікаційної категорії Туряк Ярослав Васильович; художник-реставратор другої кваліфікаційної категорії Веретко Наталія Василівна; завідувач відділу – художник-реставратор другої кваліфікаційної категорії Тихоновський Олексій Сергійович.

Співробітники відділу відроджують шедеври музеїв України. Так, Ярослав Туряк здійснив реставрацію рельєфу «Проповідь святого Бернардина» з колекції Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, створеного наприкінці XV – на початку XVI ст. італійськими майстрами Джованні Амброджо та Джованні П’єтро де Донаті.