Cock RingWeb HostingSpell Check

Одеська філія

Одеська філія Національного науково-дослідного реставраційного центру України

Національний науково-дослідний реставраційний центр України існує майже 75 років. Одеська філія ННДРЦУ значно молодша. Водночас із філіями у Львові та Харкові, вона була заснована 1984 року з огляду на гостру потребу забезпечити реставрацію та збереження пам’яток Музейного фонду по всій Україні. Зокрема, діяльність Одеської філії спрямована на збереження творів мистецтва з музеїв Південного регіону України.

Започаткування філії Реставраційного центру в Одесі стикнулося зі складнощами. Потрібно було зібрати колектив професійних реставраторів, знайти приміщення для розташування філії. Співробітники філії спочатку містилися в різних одеських музеях. Одним з перших почав працювати художник-реставратор темперного живопису І.П. Сатушев, який пройшов стажування  в одного з кращих реставраторів ННДРЦУ – Г.Г. Волощук  Плідна робота Одеської філії розгорнулася 1987 року, коли сюди прийшли дипломовані художники-реставратори – І.А. Русіна,  Г.Ю. Шувалова, М.М. Прокопенко, науковий співробітник С.І. Остапова, а філію очолила мистецтвознавець О.В. Семенова. Перша реставраційна рада відбулася 26 квітня 1988 року під керівництвом художника-реставратора головної організації ННДРЦУ В.І. Цитовича. Нарешті 1989 року колектив переїхав до свого постійного приміщення – будинку, пристосованого для роботи реставраторів та науковців.

Необхідно було починати роботу з ретельного обстеження зібрань музеїв, виявлення творів у аварійному стані, розробки програм реставрації з урахуванням якнайменшого втручання до структури пам’ятки. У комплексному дослідженні творів велику допомогу надавала хімік Ж.М. Боровська, яка й зараз працює старшим науковим співробітником Одеської філії ННДРЦУ.

Колектив філії  співпрацює з багатьма відомими музеями країни. Це Миколаївський художній музей ім. В.В. Верещагіна,  Херсонський художній музей,  Одеський художній музей, Одеський музей західного і східного мистецтва, які мають дуже цінні зібрання. Фахівці Одеської філії реставрували ікони XVII–XVIII ст., живописні полотна Т. Дворнікова, Г. Головкова, М. Алексоматі, графічні твори К. Босcолі, В. Сєрова, В. Верещагіна та ін.

Окремо слід згадати Одеський історико-краєзнавчий музей, у якому перші роки своєї праці, коли ще не було свого приміщення, розташовувалися співробітники філії. Цей музей зібрав у своїй колекції твори з різних знищених музеїв міста Одеси. До його фондів увійшли експонати з музею Імператорського одеського товариства історії та старожитностей, Музею степової України, Музею єврейської культури, музею «Стара Одеса». Завдяки роботі реставраторів до відтвореної експозиції Музею степової України увійшли портрети гетьманів та колекція картин на тему «Козак Мамай».  Раніше експозицію музею Імператорського одеського товариства історії та старожитностей, першого музею в Одесі, прикрашав портрет католикоса Йосифа Аргутинського-Довгорукого (поч. XVIII ст.), видатного політика та дипломата, діяльність якого тісно пов’язана з історією нашого краю, соратника Г.О. Потьомкіна. Цей портрет був повернений до життя художником-реставратором І.А. Русіною й зайняв достойне місце в експозиції сучасного музею, нарівні з відреставрованими парсунними портретами братів Шиянів, портретами Максима Кривоноса, Богдана Хмельницького, Йосифа та Фелікса Дерибасів. Художник-реставратор графічних творів Г.Ю. Шувалова реставрувала серію графічних аркушів з краєвидами Одеси XIX століття, які свого часу були основою музею «Стара Одеса». Ці відреставровані твори  експонувалися на виставці «Одеса – Марсель» (Марсель, Одеса, 1999). Видатною подією для міста Одеси була реставрація літографій, які відображають подвиг батареї прапорщика А.П. Щоголева  1854 року.

Колектив Одеської філії розширювався. До нього долучилися молоді реставратори темперного та олійного живопису А.М. Волков, О.В. Подобед, графіки А.В. Мельнікова, К.А. Пунгіна.  Не лише молодшав колектив Одеської філії, але й з’являлися нові музеї. Почалося плідне співробітництво реставраторів з тільки що заснованим Муніципальним музеєм особистих колекцій Одеси, який заснував О.В. Блещунов (нині музей носить його ім’я).

Багаторічна праця художників-реставраторів знайшла своє відображення у виставці «Відроджені до життя», яка відбулася в грудні 1992 – січні 1993 років у виставковому залі Одеського історико-краєзнавчого музею. На цій виставці вперше експоновано відреставровані твори живопису та графіки. Усього було представлено близько 50 пам’яток. Надалі результати своєї роботи колектив філії неодноразово пропонував на огляд мешканцям Одеси та гостям міста. Це були виставки 1995 року в Одеському літературно-меморіальному музеї О.С. Пушкіна (графіка) та Муніципальному музеї особистих колекцій ім. О.В. Блещунова (живопис, графіка), і в цьому ж музеї в 1996 році – виставка відреставрованих ікон.

У 1990-і роки в Одеській філії почали працювати реставратори кераміки, тканини, дерева – художники-реставратори С.В. Омеліна, А.В. Мацкевич, В.М. Зайцев, Н.Л. Мариненко, О.С. Меланьїна.

Великою подією для нашого міста стала реставрація ікони «Старозавітна Трійця» з Одеського художнього музею, яку виконав художник-реставратор О.А. Рудой. У результаті проведеної роботи стало відомо, що ікона на 200 років старіша від приписуваної їй дати створення. Виявилося, що вона належить до Новгородської школи XVI століття.

Не можна не згадати про реставрацію портретів Г.М. Честаховського. Слід зауважити, що цей художник є значною фігурою в культурній спадщині України. Честаховський Григорій Миколайович (1820–1893) – український художник, друг Т.Г. Шевченка. Познайомилися вони 1858 року в Петербурзі, часто бачилися в останні роки життя Тараса Григоровича. Честаховський був головним розпорядником похорону поета. Йому належить опис малюнків, офортів і речей Шевченка, що залишилися після його смерті.  Копійні портрети значимих для Одеси людей, які реставровано в Одеській філії ННДРЦУ, були замовлені художнику й увійшли до зібрання музею Імператорського одеського товариства історії та старожитностей – це «Портрет А.В. Суворова»  з колекції Одеського історико-краєзнавчого музею, «Портрет Олександра І» з Одеського художнього музею (реставратор І.А. Русіна), «Портрет Б.Х. Мініха»  з Одеського історико-краєзнавчого музею (реставратор Г.М. Черешня). Також до ювілею Т.Г. Шевченка в 2004 році художники-реставратори І.А. Русіна та М.М. Прокопенко реставрували ікону, написану Григорієм Честаховським на честь Тараса Шевченка в 1867 році.

Окрім реставрації й поглибленого наукового дослідження реставрованих творів, співробітники Одеської філії виконували методичні розробки, пошук історії побутування творів та їх атрибуцію. З результатами своїх досліджень неодноразово  виступали на конференціях  художник-реставратор олійного й темперного живопису З.О. Дулгерь, мікробіолог В.Г. Коритнянська.

Фахівці ОФ ННДРЦУ повернули до життя багато пам’яток з музейних скарбниць Одеси, Миколаєва, Херсона, Феодосії, Кіровограда, Ізмаїла, Білгород-Дністровська, Іллічівська. За всі роки діяльності філії професійна співпраця відбувалася з 19 музеями України. Художники-реставратори та науковці філії постійно тісно спілкуються зі співробітниками музеїв, проводять комплексне обстеження фондосховищ та  експозицій, надають рекомендації щодо правильного зберігання творів мистецтва та практичну допомогу з консервації пам’яток безпосередньо в музеях, виконують хімічні та  біологічні дослідження.

     Наш колектив не дуже великий, але в його складі працюють професійні художники-реставратори різних напрямків: олійного й темперного живопису, графіки, кераміки, тканини, дерева, а також наукові співробітники – фахівці з питань хімії та біології, збереження пам’яток у фондосховищах, працівники адміністративно-господарчої частини. За роки існування Одеської філії відроджено сотні творів мистецтва – це вагомий внесок у збереження історико-культурної спадщини українського народу.