З самого початку створення 1938 року Державних науково-дослідних реставраційних музейних майстерень в структурі закладу був відділ реставрації предметів художньої промисловості, який займався творами декоративно-ужиткового мистецтва. Серед інших реставрували й вироби з органічних матеріалів, зокрема з текстилю. З часом змінювалися назви підрозділів, працівники, кваліфікація реставраторів тощо.
Сектор реставрації тканини створено у відділі реставрації творів декоративно-ужиткового мистецтва 1983 року. У 1980-х рр. він був одним із найбільших у відділі, але в 1990-х перестав існувати через відсутність спеціалістів. Наприкінці 1990-х у Центрі відроджено напрям реставрації виробів з текстилю, а у 2001 році знову з’явився сектор реставрації творів з тканини, з 2009 року він реорганізований у науково-дослідний відділ реставрації творів з тканини та шкіри.
За роки існування нового підрозділу кількість кваліфікованих реставраторів збільшилася, підвищено фаховий рівень співробітників шляхом навчання на семінарах, стажування, спілкування зі спеціалістами відповідного спрямування інших закладів. Рівень кваліфікації працівників нашого відділу неодноразово був високо оцінений рішенням Комісії з атестації художників-реставраторів України. Так, вища кваліфікаційна категорія з реставрації тканин присвоєна Т. Мінжуліній та М. Бухаріній, друга – І. Єлісєєвій та М. Батрак, третя – Р. Лоран, О. Губченко та Н. Напханенко.
Нині відділ не обмежується роботою з предметами лише з тканини та шкіри, успішно реставруючи вироби з різних органічних матеріалів (текстилю, шкіри, кістки, рогу, перлів, перламутру) та ті, що виготовлені в поєднанні останніх з металом, деревом, живописним покриттям тощо. Ілюстрацією можуть бути унікальні за складністю та рівнем виконання роботи з відновлення військових головних уборів, віял, прапорів, сакрального текстилю (корогви, плащаниці, покрівці), меморіальних пам’яток (Митра Заборовського, одяг та аксесуари Марії Заньковецької, Софії Тобілевич, Лесі Українки, килим Миколи Леонтовича тощо).
Така реставрація вимагає знань і навичок роботи із суміжними матеріалами, які часто використовуються при виготовленні різноманітних предметів: сумочок, віял, парасольок, прапорів, корогв, гаптованих творів сакрального вжитку. Тому усі працівники нашого відділу проходять навчання з реставрації фарбового покриття на тканині, шкірі, кістці, розі, перлах, металевих нитках та фурнітурі тощо. Відповідно окремі працівники мають по декілька кваліфікаційних категорій. Зокрема, М. Бухаріній додатково присвоєно ІІ кваліфікаційну категорію з реставрації олійного живопису; Т. Мінжуліній – ІІ категорію з реставрації виробів зі шкіри, кістки та рогу, металу.
Реставрацію музейних предметів проводять після комплексу попередніх досліджень із залученням висококваліфікованих спеціалістів-дослідників та спеціального вузькопрофільного обладнання. Відповідно до стану предмета та матеріалів виготовлення розробляють і затверджують програми реставрації. Підібрані заходи можуть охоплювати різні поєднання методик знезараження, очищення, укріплення, дублювання, пластифікації, виправлення деформацій, монтування тощо. Дослідження і реставраційно-консерваційні заходи супроводжуються їх ретельним документуванням.
Співробітники відділу регулярно вивчають нові матеріали, шукають способів їх застосування в практичній діяльності; проводять науково-дослідну роботу з розробки та впровадження нових методик реставрації й консервації предметів музейного зберігання, що можна підтвердити численними практичними роботами та публікаціями в спеціалізованих виданнях, доповідями на конференціях, семінарах, практикумах.
Спираючись на досягнення й досвід роботи відділу, підготовлено та опубліковано посібники «Реставрація тканин» (О. Мінжулін, Т. Мінжуліна, І. Чорнокапська, 1998) та «Дослідження й реставрація музейного текстилю» (Т. Мінжуліна, 2005). Розроблено навчальні програми з реставрації тканини, які прийняті науковою радою кафедри техніки та реставрації творів мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури за основу викладання реставрації органічних матеріалів. Саме випускники НАОМА, в основному, поповнюють кадри професійних реставраторів Центру та музеїв Києва.
На базі відділу реставрації творів з тканини та шкіри ННДРЦУ розроблено програми стажування з окремих тем для реставраторів різних фахових рівнів та напрямів. Регулярно проводяться індивідуальні стажування та консультації для музейних працівників зі зберігання, дослідження й реставрації виробів з текстилю, шкіри, кістки з використанням передових сучасних методик, технологій та матеріалів.
Вирішення окремих завдань часто потребує поєднання глибоких знань і навичок та творчого підходу до їх розв’язання. Марія Бухаріна успішно впровадила мастикування втрат живописних фрагментів, які не мають фіксованої основи, спеціальною пульпою з безкислотного картону на осетровому клеї. Тетяна Мінжуліна вдало поєднує різні методики реставрації на складних виробах, виготовлених з різноманітних матеріалів (віяла, сумочки, парасольки, портсигари тощо). Ірина Єлісєєва віднайшла способи відновлення автентичних українських обрядових головних уборів (коди, віночки, корони тощо). Водночас на першому місці завжди стоять сучасні вимоги етики й естетики щодо реставраційного втручання в пам’ятку, підбір найбільш щадних методик реставрації та консервації, розробка й надання музеям рекомендацій зі створення оптимальних умов зберігання пам’яток.