Науково-дослідний відділ реставрації творів темперного живопису

Державну науково-дослідну реставраційну майстерню Міністерства культури УРСР було створено ще в передвоєнні роки (1938 р.). Спочатку головним напрямом її роботи була реставрація переважно олійного та іноді темперного живопису. У ті часи реставрацію найвидатніших творів іконопису провідних музеїв України виконували кваліфіковані реставратори Москви та Ленінграда. Лише 1973 року в реставраційних майстернях було створено відділ реставрації пам’яток станкового темперного живопису. Саме тоді музеї, що мали в запасниках іконопис, почали формувати експозиції з таких творів.

У 1970-х роках Київський державний художній інститут (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) розпочав підготовку кадрів художників-реставраторів, які завдяки додатковому стажуванню у Всесоюзній центральній науково-дослідній лабораторії консервації та реставрації (м. Москва), Державній центральній художній реставраційній майстерні ім. Грабаря (м. Москва) і практиці в Державній науково-дослідній реставраційній майстерні (м. Київ) ставали підготовленими, кваліфікованими спеціалістами-реставраторами.

Художник-реставратор першого випуску (1975 р.) Київського державного художнього інституту Людмила Когут і дотепер плідно працює у відділі реставрації творів темперного живопису. З часом до неї долучилися випускники цього навчального закладу більш пізніх років – Ольга Фролова, Ганна Білошицька, Ірина Костенко, Ганна Гаврилова, Віталій Миргородський, Іванна Левчик, Маргарита Хребтенко, Анастасія Богдан, Юлія Мачковська, Ганна Шустіна.

Першим завідувачем відділу в 1973 р. було призначено Ірину Демидчук-Демчук. Після її переходу на викладацьку роботу в Київський державний художній інститут посаду завідувача відділу займав Сергій Кулаков, з 1994 й до 2010 року науково-дослідний відділ реставрації творів темперного живопису очолювала Ганна Волощук, з 2010 до 2024 – Тетяна Бичко. Зараз відділом керує художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії Михайло Білошицький.

З часу заснування відділу здійснено багато відряджень до музеїв України, яким було надано кваліфіковану допомогу з консервації пам’яток. У стаціонарних умовах Центру реставровано велику кількість музейних предметів, що мають високохудожню та історичну цінність.

Особливості техніки й матеріалів реставрації станкового темперного живопису та методики роботи з творами вимагали спеціальної підготовки художників-реставраторів.

Розроблена методика укріплення в Україні вперше була застосована на іконостасах, а саме: у церкві Святої мучениці Параскеви (ХVШ ст.) – частина фрагментів була у вкрай тяжкому стані, повністю реставровано іконостас церкви Св. Архістратига Михаїла (кін. ХVІІ ст.); зараз ці церкви розташовані на території Національного музею народної архітектури та побуту України в с. Пирогів. Керівником групи реставраторів та виконавцем цих робіт була співробітниця відділу Євгенія Сизова, яка професійно застосувала набутий свого часу в ДНДРМ досвід з реставрації (працювала в 1966–1971 рр.). Разом з Ганною Волощук вони розробили методику реставрації й закріплення дерев’яного різьблення, декору та різних обрамлень ікон, розчищення від пізніх нашарувань-поновлень фонових ділянок іконостаса та живопису. Проводили індивідуальний підбір розчинників для видалення товстого шару забруднень – кіптяви, пилу та цементу (оскільки в церковному приміщенні тривалий час був склад будматеріалів), що в’ївся в пори та кракелюри живопису, і потемнілого лакового покриття.

Реставрація станкового темперного живопису потребувала окремих приміщень для обробки творів, уражених біоорганізмами, для виконання процесів, пов’язаних з розкриттям творів від пізніших нашарувань та поновлень (записів). Як приклад, на іконі «Св. Миколай» (датованій ХІХ ст.) з Острозького краєзнавчого музею завдяки копіткій праці з видалення пізніших подвійних записів відкрилися дата (1724 р.) та ім’я фундатора, білий рослинний орнамент на синювато-блакитному тлі, що є характерним для ікон волинської школи того часу (реставратор Ганна Волощук).

Серед співробітників відділу слід відзначити художника-реставратора Лусіне Михайловську як досвідченого й відповідального фахівця. За свої тридцять років роботи вона реставрувала низку найскладніших творів темперного живопису з Національного художнього музею України, Волинського краєзнавчого музею та інших, що мають високу художню та історико-культурну цінність.

СОкремим явищем іконопису західного регіону України є волинська ікона. Багато пам’яток волинського іконопису реставрували саме фахівці відділу: Ірина Демидчук-Демчук, Сергій Кулаков, Людмила Когут, Ганна Волощук. Згодом виховані ними молоді художники-реставратори Лусіне Михайловська, Анастасія Черниченко, Ольга Фролова, Тетяна Макарова здійснили реставрацію унікальних творів геніального майстра-іконописця Йова Кондзелевича. Реставровано складні ікони з Волинського краєзнавчого музею, Національного художнього музею України, Бахмацького районного історичного музею. Прекрасні, неповторні ікони доби українського бароко ХVІІІ ст. з Уманського краєзнавчого музею. Пам’ятки із зібрання Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Чернігівського обласного художнього музею ім. Григорія Галагана.

Виконано реставрацію ікони ХVІІ ст. «Богородиця з Немовлям Христом» (реставратори Сергій Кулаков, Ганна Волощук, Тетяна Бичко). Надано термінову допомогу двом іконам з експозиції Київського музею західного та східного мистецтва (нині Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків): «Св. Катерина Сієнська» ХV ст. та «Голгофа» ХV ст., – де було виконано складне закріплення великих ділянок із загрозою осипань (реставратор Ганна Волощук).

Проведено реставрацію унікальних пам’яток світового значення VІ–VІІ ст. з Київського музею західного та східного мистецтва: фаюмських ікон «Свв. Сергій та Вакх», «Богородиця з Немовлям», «Св. Іоанн Предтеча» (реставратор Ганна Волощук) – перед відправкою їх у 1998 році на виставку за кордон.

Висококваліфіковані спеціалісти своєї справи Людмила Когут та Валентина Подкопаєва виконали складну реставрацію пам’ятки ХVІІ ст. «Богородиця Тихвинська», Ганна Волощук та Раїса Кузіна – реставрацію ікони «Борис і Гліб» ХІІ ст. із зібрання Київського національного музею російського мистецтва.

Висококваліфіковані спеціалісти своєї справи Л.В. Когут та В.І. Подкопаєва  виконали складну реставрацію пам’ятки ХVІІ ст. «Богородиця Тихвинська»,  Г.Г. Волощук  та Р.І. Кузіна – реставрацію  ікони «Борис і Гліб» ХІІ ст. із зібрання Київського національного музею російського мистецтва.

За час існування відділу реставровано багато ікон з Волинського, Рівненського, Уманського, Острозького, Білоцерківського краєзнавчих музеїв, Вінницького обласного художнього музею, Національного художнього музею України, Національного музею історії України, Яготинського державного історичного музею, музею «Дрогобиччина».

Під час повномасштабного вторгнення відділ активно долучається до роботи з обстеження, евакуації, консервації предметів з музеїв, які постраждали або можуть постраждати від бойових дій.

Співробітники відділу відзначилися у великому проєкті реставрації іконостаса з церкви Святого Юра у м. Дрогобич (2020–2024 рр.).

Науково-дослідний відділ реставрації творів темперного живопису систематично проводить обстеження пам’яток та здійснює консерваційно-реставраційні заходи в музеях України. Кваліфіковані художники-реставратори відділу проводять стажування для реставраторів з музеїв України та інших країн, зокрема, у Центрі стажувалися художники-реставратори з Білорусі, Латвії, Болгарії, Австрії, США.

Співробітники відділу беруть активну участь у Міжнародних науково-практичних конференціях, проходять стажування.