Харківська філія

Харківська філія Національного науково-дослідного реставраційного центру України

Харківській філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України у 2019 році виповнилося 35. Сьогодні це знана не тільки в Харкові, на Слобожанщині, а й у багатьох містах України установа, з якою охоче співпрацюють понад 50 музейних закладів, якій вони беззастережно довіряють свої раритети. А починалася її робота з невеличкої орендованої кімнати, примітивного обладнання, коротенького штатного розкладу. Небагато тих, хто копіткою творчою працею розпочинав у Харкові професійну реставрацію, пройшов шляхом її становлення й розбудови, але ветерани – основа й гордість колективу. Їхні знання, досвід, уміння – безцінний скарб, яким вони щедро діляться з молодими колегами, здебільшого випускниками Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Художники-реставратори Харківської філії реставрують твори станкового олійного й темперного живопису, графічні й документальні пам’ятки, твори декоративно-ужиткового мистецтва і предмети побуту з металу, тканини, дерева, кераміки, кістки, шкіри, скла. Широкий спектр консерваційно-реставраційних заходів, які здійснюють харківські реставратори, дає змогу зберегти музейні предмети з колекцій художніх, історичних, краєзнавчих музеїв регіону. Обов’язковий попередній реставраційний огляд стану збереження музейних колекцій, створення відповідної бази даних щодо музейних предметів, які потребують проведення невідкладних консерваційно-реставраційних заходів, допомагають рятувати їх від руйнації.

Копітка й складна праця художника-реставратора поєднує в собі глибокі наукові знання і фахові практичні навички. Вивчення матеріалів і техніки виготовлення пам’яток, лабораторні дослідження, за необхідності рентгенографія, вивчення написів, підписів, клейм, що виявляються в ході реставрації, знайомство з історією створення та побутування предметів, складання мистецтвознавчих довідок про твори, що реставруються, дозволяють художникам-реставраторам віднайти певне місце музейних предметів у історичному процесі, визначити країну їх створення, час виготовлення, іноді й автора.

Художники-реставратори, спілкуючись з колегами на щорічних стажуваннях у реставраційних центрах, на наукових конференціях, семінарах-практикумах, відшліфовують професійну майстерність, опановують нові методики реставрації, розширюють фахові напрями реставрації. Накопичений досвід передають молодим художникам-реставраторам філії, художникам-реставраторам, які працюють у музеях, під час стажувань на базі філії. Надають методичну допомогу співробітникам музеїв з питань зберігання колекцій, розробляючи відповідні методичні рекомендації.

Понад чотири з половиною тисячі відреставрованих художниками-реставраторами Харківської філії музейних предметів з музейних скарбниць Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Донецька, Полтави, Сум, Алупки, Чернігова, Батурина, Горлівки, Краматорська, Артемівська, Святогірська та інших міст України є окрасою постійно діючих експозицій і численних виставок. Серед них шедеври, що належать до культурного надбання українського народу. Це ікона «Святий Миколай», що датується І пол. ХVІІІ ст., з колекції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. М. Ярошенка, перед якою, за легендою, молилася в Миколаївській церкві с. Диканька мати М.В. Гоголя (реставратори А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко, О.С. Шутова). У тому ж музеї експонується плащаниця кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. (реставратори А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко). Одним з раритетів колекції Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького є робота «Сільський пейзаж» Ізака ван Остаде (40-і рр. ХVІІ ст.) (реставратор А.О. Погрібний). Фахівці Харківської філії реставрували офорти А. Дюрера і Пітера Брейгеля старшого, пейзажі І.І. Шишкіна й І.К. Айвазовського з колекції Харківського художнього музею, лист І.С. Тургенєва до Д.В. Гутнікова 1877 р. з колекції Харківського літературного музею (реставратор Н.В. Чорна). Оригінальний документ козацької доби – «Грамота царів Івана і Петра Олексійовичів хорунжому Лубенського полку Власу Сомашку на село Карпилівку» з колекції Полтавського краєзнавчого музею (реставратори Н.В. Чорна, А.В. Загоруйко). Десятки раритетних пам’яток зберігають тепло рук художника-реставратора творів з кераміки і скла вищої кваліфікаційної категорії з тридцятип’ятирічним стажем роботи у професії Єфанової С.Р. Це археологічне намисто, датоване ІХ–ХІІІ ст. (Полтавський краєзнавчий музей), ікона «Богоматір», виготовлена зі смальти (Пархомівський художній музей ім. П.Ф. Луньова), зібрана з 54 фрагментів ваза Севрської мануфактури (Харківський історичний музей), парні вази Імператорського скляного заводу, скульптурні композиції Гарднера, Попова (Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького). З 52 фрагментів, що були передані з цього ж музею, художник-реставратор творів з кераміки Ю.М. Нікітенко відродив скульптуру «Мегрел», одну з фігур найбільшої й останньої скульптурної серії «Народи Росії», що була виготовлена на Імператорському порцеляновому заводі на замовлення російського імператора Миколи ІІ на честь 300-річчя Дому Романових. Результат надзвичайно копіткої роботи художника-реставратора творів з тканини Н.О. Тищенко – раритетний зразок французької тканини ХVІІІ ст. (Харківський художній музей), меморіальні речі знаменитого земляка – художника І.Ю. Рєпіна: жилет і берет (Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна). Вишукані металеві канделябри, курильниці ХІХ ст. (Харківський художній музей), фібула пальчаста VІІ ст. (Печенізький краєзнавчий музей) – робота художників-реставраторів творів з металу С.В. Омельника і В.П. Болотіна. Один із залів Красноградського краєзнавчого музею прикрашає дерев’яне крісло з атрибутами селянського побуту, що увійшло в історію під назвою «Дуга, сокири і рукавиці», виготовлене майстром-різьбярем В.П. Шутовим у 70-і роки ХІХ ст. Це один з найоригінальніших зразків меблів, створених у «російському стилі» (художник-реставратор меблів та етнографічних пам’яток з дерева В.А. Проскуряков).

Результати свого служіння мистецтву художники-реставратори репрезентують на щорічних виставках реставрованих творів з музейних колекцій у рамках започаткованого у 2006 році проекту «Реставрація без кордонів», метою якого є популяризація досягнень української реставраційної школи, демонстрація сучасного рівня майстерності художників-реставраторів. Це виставки «Погляд у минуле» (Харківський художній музей. 2006 р.), «Три R: ретроспектива реставрації раритетів» (Міська художня галерея імені С.І. Васильківського. 2007 р.), «Різдвяні зустрічі» (Художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна. 2007 р.), «Час не владний» (Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького. 2008 р.), «Відроджені скарби Полтавщини» (Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. 2009 р.), «Заради майбутнього» (До 25-річчя Харківської філії ННДРЦУ. Галерея «АВЕК». 2009 р.), «Між минулим та майбутнім» (Харківський літературний музей. 2011 р.), «Врятуємо старовинні ікони» (Бахмутський краєзнавчий музей. 2011 р.), «Відроджені скарби Красноградщини» (Красноградський краєзнавчий музей імені П. Мартиновича. 2012 р.), «Збережена спадщина» (Державний історико-культурний заповідник у м. Святогірську. 2013 р.), «30+1» (До 30-річчя Харківської філії ННДРЦУ. Харківський художній музей. 2015 р.), «Відроджені скарби Дніпропетровщини» (Дніпропетровський національний історичний музей імені Д.І. Яворницького. 2017 р.), «Щоб зберегти на всі віки скарби козацької доби» (Київ. 2017 р.), «Погляд крізь віки. Дослідження та реставрація» (Київ. 2018 р.), «Відроджені скарби Балаклійщини» (Балаклійський районний краєзнавчий музей. 2018 р.), «Покликання – реставрація! 35 років відданої праці» (До 35-річчя Харківської філії ННДРЦУ. Музей археології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2019 р.). Символом цих виставок реставратори обрали годинник, який відлічує зворотний час, закликаючи відвідувача зупинитися на мить, зазирнути в минуле, щоб з упевненістю дивитися в майбутнє, сповнитися сили і натхнення на творчу працю сьогодні.