Cock RingWeb HostingSpell Check

Харківська філія

Харківська філія Національного науково-дослідного реставраційного центру України

Харківську філію Національного науково-дослідного реставраційного центру України засновано в квітні 1984 року.  Все починалося з невеличкої орендованої кімнати, майже відсутнього обладнання, коротенького штатного розкладу. Небагато  тих, хто копіткою творчою працею розпочинав у Харкові професійну реставрацію, пройшов шляхом її становлення й розбудови, але ветерани – основа і гордість колективу. Їх знання, досвід, уміння – безцінний скарб, яким вони щедро діляться з молодими колегами, здебільшого випускниками Харківської державної академії дизайну і мистецтв.

Сьогодні Харківська філія ННДРЦУ, яку очолює впродовж 20 років Т.О. Бакум,  за фахом художник-реставратор творів з тканини,  перетворилася на знану не тільки в Харкові, на Слобожанщині, а й у багатьох містах України установу, з якою охоче співпрацюють музейні заклади, якій вони беззастережно довіряють свої раритети.  Художники-реставратори Харківської філії, спілкуючись з колегами  на щорічних стажуваннях у реставраційних центрах Києва, Москви, Петербурга, Вільнюса та наукових конференціях,  відшліфовують професійну майстерність, опановують нові методики реставрації, розширюють фахові напрями реставрації, а також надають допомогу музейним художникам-реставраторам – проводять для них стажування на базі філії.

Спеціалісти Харківської філії реставрують твори станкового олійного й темперного живопису, графічні й документальні пам’ятки, твори декоративно-ужиткового мистецтва, предмети побуту з металу, тканини, дерева, кераміки, кістки, шкіри, скла. Широкий спектр консерваційно-реставраційних заходів, які здійснюють харківські реставратори, дає змогу зберегти предмети з колекцій художніх, історичних, краєзнавчих музеїв регіону. Обов’язковий попередній реставраційний огляд стану збереження музейних колекцій, створення відповідної бази даних щодо музейних пам’яток, які потребують проведення невідкладних консерваційно-реставраційних заходів, допомагають рятувати музейні пам’ятки від руйнації.

Копітка й складна праця художника-реставратора поєднує в собі фахові практичні навички і глибокі наукові знання. Вивчення матеріалів і техніки виготовлення пам’яток, хімічні, мікологічні дослідження, за необхідності рентгенографія, а також вивчення написів, підписів, клейм, які виявляють у ході реставрації, знайомство з історією створення та побутування предметів, складання мистецтвознавчих довідок про пам’ятки, що реставруються, дозволяють художникам-реставраторам віднайти певне місце цих експонатів у історичному процесі, визначити країну їх створення, час виготовлення, іноді й  автора.

Серед напрямків роботи Харківської філії є й такі, як надання методичної допомоги співробітникам музеїв з питань зберігання колекцій, участь у роботі Харківського обласного центру підвищення кваліфікації працівників культосвітніх закладів. Художники-реставратори беруть участь у пропагуванні роботи філії – проводять лекції-екскурсії для студентів Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, державної академії дизайну і мистецтв, художнього училища, державної академії культури.

Понад три тисячі відреставрованих художниками-реставраторами Харківської філії пам’яток з музейних скарбниць Харкова, Дніпропетровська, Запоріжжя, Донецька, Полтави, Сум, Горлівки, Краматорська, Артемівська, Святогірська та інших міст східного регіону України є окрасою постійно діючих експозицій і щорічних виставок. Серед них шедеври, що належать до культурного надбання українського народу. Це ікона «Святий Миколай», що датується І пол. ХVІІІ ст., з колекції Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) ім. М. Ярошенка, перед якою, за легендою, молилася в Миколаївській церкві с. Диканька мати М.В. Гоголя (реставратори А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко, О.С. Шутова). У тому ж музеї експонується плащаниця кін. ХVІІІ – поч. ХІХ ст. (реставратори  А.О. Погрібний, Т.І. Єрьоменко). Одним з раритетів колекції Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького є робота «Сільський пейзаж» Ізака ван Остаде (40-і рр. ХVІІ ст.) (реставратор А.О. Погрібний). Фахівці Харківської філії реставрували офорти А. Дюрера і Пітера Брейгеля старшого, пейзажі І.І. Шишкіна й І.К. Айвазовського з колекції Харківського художнього музею, лист І.С. Тургєнєва до Д.В. Гутнікова 1877 р. з колекції Харківського літературного музею (реставратор  Н.В. Чорна). Оригінальний документ козацької доби – «Грамота царів Івана і Петра Олексійовичів хорунжому Лубенського полку Власу Сомашко на село Карпилівку» з колекції Полтавського краєзнавчого музею (реставратори Н.В. Чорна, А.В. Загоруйко). Десятки раритетних пам’яток зберігають тепло рук художника-реставратора творів з кераміки і скла вищої кваліфікаційної категорії з тридцятирічним стажем роботи у професії Єфанової С.Р. Це і археологічне намисто, датоване ІХ–ХІІІ ст. (Полтавський краєзнавчий музей), ікона «Богоматір», виготовлена зі смальти (Пархомівський художній музей ім. П.Ф. Луньова), зібрана з 54 фрагментів ваза Севрської мануфактури (Харківський історичний музей), парні вази Імператорського скляного заводу, скульптурні композиції Гарднера, Попова (Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького). З  52 фрагментів та безлічі осипань, що були передані з цього ж музею, художник-реставратор творів з кераміки Ю.М. Нікітенко відродив скульптуру «Мегрел», одну з фігур найбільшої й останньої скульптурної серії «Народи Росії», що була виготовлена на Імператорському порцеляновому заводі на замовлення російського імператора Миколи ІІ на честь 300-річчя Дому Романових. Результат надзвичайно кропіткої роботи художника-реставратора творів з тканини Н.О. Тищенко – раритетний зразок французької тканини ХVІІІ ст. (Харківський художній музей), меморіальні речі знаменитого земляка – художника І.Ю. Рєпіна: жилет і берет (Чугуївський художньо-меморіальний музей І.Ю. Рєпіна). Вишукані металеві канделябри, курильниці ХІХ ст. (Харківський художній музей), фібула пальчаста VІІ ст. (Печенізький краєзнавчий музей) – робота художників-реставраторів творів з металу С.В. Омельника і В.П. Болотіна. Один із залів Красноградського краєзнавчого музею прикрашає дерев’яне крісло з атрибутами селянського побуту, що увійшло в історію під назвою «Дуга, сокири і рукавиці», виготовлене майстром-різьбярем В.П. Шутовим у 70-і роки ХІХ ст. (реставратор  меблів та етнографічних пам’яток з дерева В.А. Проскуряков). Це один з найоригінальніших зразків меблів, створених у «російському стилі».

Результати свого служіння мистецтву художники-реставратори репрезентують на щорічних виставках реставрованих пам’яток з музейних колекцій, продовжуючи започаткований ними у 2006 році проект «Реставрація без кордонів», метою якого є популяризація досягнень української реставраційної школи, демонстрація сучасного рівня майстерності художників-реставраторів. Це виставки «Погляд у минуле» (2006), «Три R: ретроспектива реставрації раритетів» (2007), «Різдвяні зустрічі» (2007–2008), «Відроджені скарби Полтавщини» (2009), «Заради майбутнього» (2009), «Між минулим та майбутнім» (2011), «Відроджені скарби Красноградщини» (2012). Символом цих виставок реставратори обрали годинник, який відлічує зворотний час, закликаючи відвідувача зупинитися на мить, зазирнути в минуле, щоб з упевненістю дивитися в майбутнє, сповнитися сили і натхнення на творчу працю сьогодні.