Триває робота фахівців Національного науково-дослідного реставраційного центру України з порятунку фондової колекції Національного історико-культурного заповідника «Качанівка» (с. Качанівка, Чернігівська обл.).
Художники-реставратори науково-дослідного відділу реставрації творів олійного живопису Ірина Сапєгіна й Анастасія Стрельцова на чолі з завідувачем відділу Володимиром Папушенком здійснили консерваційно-реставраційні заходи щодо музейних предметів олійного живопису (7–11 серпня 2023 року).
На всіх шести творах знепилено полотно, тоновано місця втрат у тон авторського живопису (з підведенням реставраційного ґрунту за потреби), нанесено захисний шар лаку. Водночас чи не кожна з робіт потребувала індивідуального підходу. Так, було здубльовано окрайки й перетягнуто на підрамок полотна «Натюрморт з чорною кішкою» І. Губського (1982) та «Сільський музикант» невідомого художника (ХІХ ст.). Для останнього заздалегідь виготовили новий підрамок музейного типу. Завдяки цьому частина портрету, що досі слугувала окрайком, стала видимою для глядача, а твір набув початкового розміру й експозиційного вигляду.
Схожа ситуація спостерігалася з копією картини І. Рєпіна «Глінка за роботою над оперою “Руслан і Людмила”» авторства М. Сухаревського (1949). Під час обстеження з’ясувалося, що підрамок відсутній, а полотно загорнуто на зворот справа і зліва на 6 та 8,5 см відповідно й закріплено на фанері. Крім того, мали місце провисання, прориви і значна деформація твору. Тож після їх усунення й дублювання окрайків уже «повний» сюжет картини розміщено на новий підрамок музейного типу з подвійною хрестовиною.
Обидва твори, що набули більших розмірів у результаті реставраційних процесів та не вміщалися в попереднє обрамлення, були оббиті тонованими дерев’яними захисними рейками.
Крім інших консерваційно-реставраційних заходів, спеціальних робіт з авторським підрамком та кріпленням полотна до нього потребувала ікона «Богоматір з немовлям» (ХІХ ст.), яку врятовано з аварійного стану.
Один із найбільш складних музейних предметів – картина невідомого художника «Портрет Лавріна Бойка» (середина ХІХ ст.), колорит і тональність якої значно спотворювали стійкі поверхневі забруднення й попередні непрофесійні тонування. Їх видалення, а також підведення реставраційного ґрунту в місцях втрат і тонування в тон авторського живопису повернули роботі експозиційний вигляд.
Відрядження здійснювалося за допомоги міжнародних партнерів – фонду ALIPH (Швейцарія), Смітсонівського інституту (США) і транспортної компанії UBER Technologies Inc. (США).