Шедеври українського мистецтва стають відомими світовому загалу та здобувають міжнародне визнання. Довгий шлях від забуття до тріумфального повернення довелося пройти й українському скульптору XVIII століття Йоганна Георгу Пінзелю. Донедавна його ім’я було відоме небагатьом, але останні роки позначені шаленим зростанням зацікавленості життям і творчістю цього майстра. У світ виходять наукові праці, альбоми, каталоги, етнографічні та мистецтвознавчі есе, присвячені рівною мірою як художній спадщині, так і загадковому життєвому шляху цього майстра.

Слава про митця з України, навіть етнічне походження якого достеменно не встановлено, що використовував незвичайну для Європи того часу пластику і художню форму, сягнула Франції. Цієї осені, 21 листопада 2012 року, 27 унікальних творів Пінзеля з чотирьох музейних закладів України, серед яких скульптура і рельєфи, будуть представлені в Луврі на виставці «Скульптор бароко в Україні середини ХVІІІ  сторіччя: Йоганн Георгій Пінзель».

Твори Пінзеля для показу у Франції надали Тернопільський обласний краєзнавчий музей, Тернопільський обласний художній музей Музей, сакральної скульптури Львівської національної галереї мистецтв і Музей мистецтв Прикарпаття (Івано-Франківський обласний художній музей). Велика заслуга в організації цієї виставки належить колишньому директору Львівської галереї мистецтв, академіку Української академії мистецтв, Герою України, лауреату Національної премії імені Тараса Шевченка, заслуженому працівнику культури України та Польщі Борису Григоровичу Возницькому. Він став свого роду відкривачем творчості Пінзеля,  приклав багато зусиль для збереження його мистецької спадщини. Борис Возницький став і першим дослідником, який фахово і ґрунтовно вивчав митецький доробок і життя Пінзеля.

Переговори й підготовка до виставки у Луврі тривали декілька років. Важливою складовою частиною організації цієї міжнародної виставки є обстеження, дослідження й реставрація виставкових експонатів. Напружена робота з консервації і реставрації тривала впродовж декількох місяців. Починаючи з липня 2012 року, кращі художники-реставратори науково-дослідних відділів реставрації олійного і темперного живопису, поліхромної скульптури та декоративного рельєфу і творів з металу, співробітники наукових відділів кліматології, фізико-хімічних  та біологічних досліджень Національного науково-дослідного реставраційного центру України та фахівці Львівської національної галереї мистецтв займалися вивченням, консервацією й реставрацією скульптур Пінзеля, відібраних для експонування в Парижі. Підготовка пам’яток до експонування вимагала від реставраторів неабиякого професіоналізму, зосередженості, наполегливості, високої майстерності,  володіння багатьма навичками, винахідливості та злагодженої праці. Значний внесок у проведення консерваційно-реставраційних заходів унікальних творів Пінзеля здійснили провідні художники-реставратори Центру – Тетяна Бичко, Віктор Дуда, Анатолій Безкровний, Віктор Голуб, Ярослав Туряк, Ірина Сапєгіна,  Мирослава Білецька-Зварич, Наталя Білостоцька та інші. Загалом, фахівцями ННДРЦУ (головної організації в м.Києві та Львівської філії Центру) відреставровано 23 од.зб. (з урахуванням двох авторських тумб під експонати), реставраторами Львівської національної галереї мистецтв– 6 од.зб.

Виявилося, що всі скульптури потребують термінової допомоги реставраторів. Важкі умови побутування відбилися на фізичному стані всіх без винятку пам’яток. Твори мали серйозні пошкодження деревини, поверхня  скульптур, рельєфів вкрита щільними забрудненнями, відшарування левкасу, поліхромії, втрати позолоти. Дуже постраждали пам’ятки й від механічних пошкоджень. Деякі скульптури втратили конструкційну цілісність, фрагменти були відокремлені, крихкі, фаланги верхніх і нижніх кінцівок фігур  утрачені. Практично всі скульптури мали   втрати.

Своєрідними «хронічними хворобами» скульптур є зсихання й розтріскування деревини. Численні дрібні й великі наскрізні тріщини утворилися майже на кожній пам’ятці. Не на користь послугували й попередні, різночасові, не завжди професійні реставраційні втручання. Особливий характер пошкоджень деревини виник і через застосовані для скріплення металеві цвяхи, виготовлені з чорного металу; корозійні процеси не тільки руйнують металеве кріплення – навколо кородованих кованих цвяхів відбулася деструкція деревини. Деякі скульптури були перефарбовані – на їх поверхню нанесена олійна або темперна фарба білого кольору, внаслідок чого змінилось естетичне сприйняття творів.

Мистецький хист Й.Г.Пінзеля проявився не лише в дивовижній поліхромії й  створенні неповторного стилю експресивної динаміки.  Митець дуже тонко розраховував баланс кожної скульптури. Але з часом рівновага була порушена внаслідок зміни механічних характеристик деревини. Найбільше занепокоєння фахівців викликають масштабні/багатофігурні скульптури  «Самсон, що перемагає лева» (139х160х110 см), композиція «Жертвоприношення Авраама» (157х120х96 см), «Фігура Іоанна Хрестителя» (176х125х79 см), «Розп’яття» (222х160х38 см). Деревина, з якої витесані фігури, дуже постраждала від жука-деревогриза. При цьому ураження пам’яток жуками нерівномірне, переважно пошкоджена нижня частина скульптур. Як наслідок, змінились конструкційно-механічні властивості експонатів. Адже нижня частина, ставши крихкою, не може більше нести вагу всієї скульптури, а тому для цих робіт необхідно було розробити особливу програму закріплення деревини та систему монтування композицій для надання їм стійкості.

Не менш загрозливою для експонування робіт є різноманітні пошкодження левкасу. Незначні втрати, потертості, розтріскування, відколи левкасу наявні майже в кожній скульптурі. Поверхня левкасу на експонатах вкрита численними подряпинами й надрізами. Крім того, попередні реставраційні втручання негативно вплинули на авторський ґрунт.

Але траплялися й приємні несподіванки. Справжнім мистецьким відкриттям стала скульптура «Св. Іоакима» з Музею сакрального мистецтва Львівської національної галереї мистецтв. Скульптура привернула увагу реставраторів тим, що   під записами було виявлено авторський шар ґрунту з позолотою. Тож, на прохання французької сторони, було прийнято рішення провести розчищення пам’ятки. Для того, щоб встигнути зробити це до відкриття виставки в Луврі, художнику-реставратору ННДРЦУ Іванні Левчик довелося працювати по кільканадцять годин на день. І не даремно – з-під шару білої фарби, якою була вкрита вся поверхня скульптури, відкрився  шар авторської позолоти.

Природно, що велике занепокоєння реставраторів викликало питання збереженості експонатів при їх транспортуванні з України до Франції. Тому габаритні збірні скульптури перевозились у розібраному (демонтованому) стані, а після прибуття на місце експонування в Лувр українські художники-реставратори мають їх змонтувати. При транспортуванні важливо було зберегти тендітний шар поліхромії й позолоти. Для цього для кожної окремої пам’ятки було розроблено індивідуальну систему трансферу.

Завдяки наполегливій праці фахівців Національного науково-дослідного реставраційного центру України й реставраторів Львівської національної галереї мистецтв відвідувачі Лувру зможуть відкрити для себе досі невідому сторінку не лише українського, але й світового мистецтва. Адже твори Й.Г.Пінзеля з характерною для них високою експресивністю, неперевершеною грою об’ємів і сяйва позолоти, що створює химерне відчуття руху, є яскравою та неповторною частиною такого явища мистецтва, як західноукраїнське бароко.

Коментарі (1 коментар):

1. 

   Залоґуйтеся для коментування

   Ольга said:
   22.11.2012 о 23:09

   Дякую від себе та від всіх тих тисяч глядачів, що побачать ці роботи у Луврі