У вересні цього року відреставрована картина Августи Кохановської «Гуцульська пара» повернулася до Чернівецького обласного художнього музею. Реставраційні роботи виконала Тамара Гайчук — художник-реставратор вищої категорії науково-дослідного відділу реставрації творів графіки Національного науково-дослідного реставраційного центру України.
Картина, створена наприкінці XIX — на початку XX століття, вражає не лише художнім задумом, але й своєю технікою. На відміну від традиційного олійного живопису на ґрунтованому полотні чи картоні, Августа Кохановська обрала для роботи тонкий папір без ґрунту. Такий експериментальний підхід надав твору особливої фактури, однак із часом став причиною значних пошкоджень. Під час побутування картини папір не витримував напруження від щільного шару олійних фарб, через що з’являлися розриви, чисельні залами, тріщини та деформації, а саме основа — паперовий аркуш з зображенням, фактично була розірвана на дві частини. У нижній частині твору були суттєві втрати основи, простежувалися плями від просочування олії від фарби та залишки невдалих попередніх спроб реставрації.
Особливою складністю було те, що на звороті зберігся авторський начерк, який не можна було закривати. Це унеможливлювало застосування поширеної техніки дублювання картини на щільнішу основу, тож реставратор розробила індивідуальні методи порятунку твору. Кожен розрив і кожна тріщина фарбового шару чи паперу вимагали окремої делікатної роботи. Було укріплено як основу, так і сам живописний шар, а всі матеріали та технології підбиралися з урахуванням особливостей техніки виконання.
Августа Кохановська — чернівецька художниця з Південної Буковини. Перші уроки малювання вона брала у Тадеуша Суліми фон Попеля, вихованця Краківської академії мистецтв, а згодом і сама отримала освіту у Віденській академії мистецтв. Окрему частину її діяльності складали етнографічні дослідження, присвячені народному життю та побуту рідного краю. Саме це зацікавлення здебільшого знаходило відображення в образах, які вона створювала, і «Гуцульська пара» стала не винятком.
Реставрація «Гуцульської пари» вимагала особливого підходу, адже традиційні методики, які застосовують у роботі з олійним живописом, тут були непридатні через тонку паперову основу. Саме тому картину передали на опрацювання до відділу реставрації творів графіки. Завдяки виконаним роботам цей витвір мистецтва вдалося стабілізувати, відреставрувати й повернути до музейної експозиції, де вона продовжує розповідати про мистецький і культурний світ Буковини кінця XIX — початку XX століття.