Унаслідок збройного нападу Росії на Україну гостро постало питання щодо збереження предметів культурно-історичної спадщини з музейних зібрань нашої держави, серед яких багато унікальних. Особливо проблемними в таких випадках є археологічні пам’ятки. Часто артефакти перебувають в аварійному, фрагментарному стані, із втратами та тенденцією до подальшого руйнування. Окрім розчищення, стабілізації та консервації, перед художником-реставратором стоїть не просте завдання: яким чином надати предмету художню та конструктивну цілісність для подальшого зберігання та експонування. Кожного разу це призводить до певних головоломок та пошуку рішень, враховуючи етичні та естетичні правила і норми. Проте навіть вирішення таких завдань не закінчується на цьому етапі. У надзвичайних ситуаціях особливо важливим завданням перед музейниками є питання пакування та транспортування. Навіть відреставровані предмети все рівно потребують дуже делікатного ставлення та певних вимог, про що вказують у відповідній документації кваліфіковані фахівці.
Проте, як з’ясувалося на практиці, ситуація застає працівників музеїв зненацька, не готовими до швидких та зважених дій. А з огляду на те, що в більшості музеїв України реставраторів взагалі немає, зберігачам доводиться приймати важкі відповідальні рішення без допомоги.
Розглянемо кілька прикладів із власної практики реставрації археологічних предметів з металів. Нещодавно закінчено роботу над візантійським срібним глеком із колекції Сумського обласного краєзнавчого музею, датованим рубежем 4–5 століття н.е. На жаль, за певний період приватного «зберігання» з унікального предмета було вирізано денце та центральну частину композиції, присвяченої Троянській війні, що була оспівана Гомером в «Іліаді». Про це свідчать характерні сліди розрізів від ножиць. Таким чином, на реставрацію предмет надійшов у складі двох фрагментів зі значними деформаціями, утратами, розривами та слідами від спроб скріпити фрагменти.
Після усунення деформацій, максимального зведення розривів та розрізів усі ділянки були дубльовані. Найскладнішим завданням постало надання художньої цілісності предмету для експонування. Було витрачено чимало часу для розробки та виготовлення спеціальної конструкції (підставки). Кожна деталь була підігнана індивідуально, ураховуючи особливості форми, внутрішнього рельєфу, висоти збережених частин глека. Як матеріали використано іржостійку сталь та прозорий акрил.
Ураховуючи нагальну потребу сьогодення, для транспортування та тимчасового зберігання глека було індивідуально виготовлено спеціальний контейнер з фарбованого дерева із жорсткою надійною фіксацією.
Ще один археологічний предмет – це меч каролінгського типу з Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського. Меч походить із поховання вікінга з конем з кургану № 2 в с. Шестовиця Чернігівської області, який знайшли під час археологічних розкопок в урочищі Коровель 2006 року. Стан збереженості меча був настільки аварійним, що навіть фотофіксацію в процесі реставрації доводилося виконувати, не переміщуючи об’єкта. Передбачити результат після реставрації також було неможливо. Виготовлена з чорного металу основа меча була повністю мінералізована, сильно розшарована, перемішана з ґрунтом та пронизана корінням рослин.
У результаті тривалої, кропіткої реставрації максимально розкрито ділянки з інкрустацією сріблом на ефесі, що дало можливість більш точно виявити форму деталей. Розчищено, укріплено всі фрагменти ефеса, клинка меча та бронзовий наконечник. Збережено 2/3 дерев’яного руків’я, залишки двох видів тканини, фрагменти піхв, досліджено залишки фарби на руків’ї. Проведено роботу з літературними джерелами. Ураховуючи знайдені близькі аналогії каролінгських мечів, цей меч можна віднести до типу Н (за класифікацією Яна Петерсена). На основі збережених фрагментів здійснено графічну реконструкцію меча.
Для зберігання, експонування та транспортування меча розроблено та виготовлено спеціальний футляр. Основа футляра виготовлена з ламінованого ЛДСП завтовшки 18 мм, у вигляді коробки з кришкою. Внутрішня частина складається з двох половинок спіненого поліетилену завтовшки 4 см, у кожній з яких вирізані ніші (заглиблення) за формою та рельєфами усіх чотирьох фрагментів меча. Зараз меч перебуває на виставці «Vikings in the Baltic and Kievan Rus – trade and cultural meetings in the East» Moesgaard Museum (Орхус, Королівство Данія).
Існують варіанти рішень, які не особливо потребують виготовлення спеціальних футлярів чи контейнерів. У 2016 році до того ж музею було передано відреставрований каролінгський меч (тип V за Яном Петерсеном). Ефес та половина клинка меча збереглися порівняно добре. Мінералізація основи здебільшого поверхнева. Проте середина та кінець клинка, а також бронзовий наконечник меча роз’єднані. У даному випадку, після виконаних операцій з розкриття інкрустації та стабілізації, усі фрагменти меча були жорстко закріплені на акриловій основі завтовшки 15 мм, вирізаній по формі клинка за здійсненою графічною прорисовкою. Конструкція виявилася досить вдалою для експонування меча з обох сторін, а також надійною для звичайного пакування та транспортування.
Усі зазначені конструкції та контейнери були виготовлені безпосередньо художником-реставратором Віктором Голубом згідно із завданнями, продиктованими характерними особливостями самих предметів. Розробка спеціальних конструкцій, підставок, кріплень, футлярів для транспортування є невід’ємною частиною в процесі збереження культурно-історичної спадщини. У майбутньому виконання такої роботи необхідно зазначати в програмах реставрації окремих об’єктів культурної спадщини, а також в цільових планах музейних закладів.
Текст: Віктор Голуб
Фото: Олександр Солдатенко