04.01.2020 р. у Національному культурно-мистецькому та музейному комплексі “Мистецький арсенал” в м. Києві відбулася прес-конференція з нагоди повернення в Україну живописного полотна «Таємний виїзд Івана Грозного перед опричниною». Це перший результативний випадок співпраці України і США на офіційному державному рівні щодо повернення пам’яток культурної спадщини, незаконно вивезених за кордон.
Картина «ТАЄМНИЙ ВИЇЗД ІВАНА ГРОЗНОГО ПЕРЕД ОПРИЧНИНОЮ» зникла з Дніпропетровського художнього музею під час окупації міста в 1941 році. ЇЇ автор — МИХАЙЛО ПАНІН, перший директор Дніпропетровського художнього училища.
Твір був серед 64 експонатів, показаних у день відкриття музею 27 квітня 1914 року, і відтоді увійшов до постійної експозиції художнього музею в Дніпрі. Після приходу до міста нацистських військ твори з постійної експозиції зникли. Вважалося, що їх, у тому числі й роботу Паніна, знищили окупанти.
Історія переміщень картини з моменту її зникнення невідома і до сьогодні. Лише згодом її слід віднайшовся — вже за океаном. З 1962 року вона зберігалася в приватному будинку в місті Ріджфілд, штат Коннектикут. Власник, ім’я якого залишається невідомим, емігрував до США зі Швейцарії в 1946 році. У 1986 році цей чоловік помер, а наступного року будинок було продано. Нові господарі, Габріела й Девід Трейсі, разом із нерухомістю отримали у власність і картину Михайла Паніна. Полотно належало подружжю Трейсі понад 30 років, доки в 2017-му Габріела й Девід не вирішили виставити твір на аукціон.

Відтоді почалась історія повернення «Таємного виїзду Івана Грозного перед опричниною» в Україну. Працівники Дніпропетровського художнього музею знайшли й відреагували на оголошення в аукціонному каталозі. Один із перших листів до аукціонного дому від музею звучав доволі емоційно: «[робота] “Іван Грозний” була в колекції художнього музею до 1941 року і була вкрадена за часів Другої світової війни. Цей факт підтверджується наявними в музеї документами. Будь ласка, зупиніть продаж цієї картини на аукціоні!!! Згідно з міжнародними правилами реституції викрадених предметів мистецтва, картина повинна бути повернена Україні». Невдовзі Федеральне бюро розслідувань США вилучило роботу, а власники твору відмовилися від прав на неї. Коментуючи ситуацію ЗМІ, Габріела й Девід Трейсі зазначали: вони щасливі від думки про те, що картина повертається туди, де має бути, а саме – в Україну.
Дніпропетровський художній музей надав американській стороні всі необхідні докази того, що робота належала музею. Це архівні матеріали та музейна облікова документація: перелік утрачених у 1941–1943 роках цінностей, міжвоєнні фотографії експозиції, сторінки книги обліку музею за період 1921–1940 років, публікації в «Короткому путівнику по музею». Збереглась і рукописна розписка про вилучення експонатів, у тому числі й роботи Паніна, німецьким офіцером. До участі в процесі повернення твору на рідну землю долучився цілий ряд українських та американських інституцій. Так, із боку України це були Міністерство культури України, Дніпропетровський художній музей, Міністерство закордонних справ України, Посольство України в США, Служба зовнішньої розвідки України, відділ міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Дніпропетровській області, відділ іноземних перекладів Дніпропетровської торгово-промислової палати. З боку США: аукціонний дім «The Potomack Сompany», Федеральне бюро розслідувань США, Державний департамент США, Прокуратура округу Колумбія. Зрештою, після майже двох років копіткої роботи та з огляду на відсутність претензій інших сторін було організовано перевезення з аукціонного дому до аеропорту в місті Нью-Йорк, потім повітряним транспортом до міста Франкфурт, звідки картина вже наземним транспортом прибула до Києва.
Картина потребувала термінових консерваційно-реставраційних заходів, які мали здійснити провідні художники-реставратори станкового олійного живопису Національного-науково-дослідного реставраційного центру України.

У зв’язку з аварійним станом збереженості музейного предмета заступник генерального директора ННДРЦУ Бичко Тетяна, завідувач науково-дослідного відділу реставрації творів олійного живопису Папушенко Володимир, художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії Сапєгіна Ірина здійснили локальну консервацію картини, укріплення фарбового шару, що дало можливість безпечного експонування та подальшого транспортування живописного полотна до Національного науково-дослідного реставраційного центру України (Київ) для комплексної реставрації.