Комплектування фондів Запорізького обласного художнього музею почалося з 1972 року (музей заснований у вересні 1971-го). Полтавська ікона “Богоматір з Немовлям” стала першою іконою у формуванні зібрання іконописного живопису й майже одразу була відправлена на реставрацію в Київ.

Ікони надходили до Запорізького обласного художнього музею різними шляхами. Наприклад, ікону “Богоматір Смоленська”, XVIII ст. (Ж-699) отримано від мешканця Запоріжжя Л. Мяснікова 1982 року.

БОГОМАТІР СМОЛЕНСЬКА XVIII ст. (Ж-699)

У 1994 р. Державна податкова інспекція Комунарського району м. Запоріжжя передала Музею “Голгофський хрест”, XIX ст. (Ж-1723), що став єдиним зразком  подібних хрестів у зібранні музею.

ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ Кінець ХІХ ст. (Ж-1723)

Ікони “Мінея на грудень місяць”, перша половина XIX ст. (Ж-666) та  “Микола Чудотворець в житії”, XIX ст. (Ж-652) потрапили до музею 1981 року з фондів ВВХК (м. Москва). Обидві ікони вирізняє тонка живописна техніка, створені іконописцем образи вражають особливою пристрастю й одночасно ретельністю виконання. Кожна ікона приваблює й наповнює світлими думками, теплими почуттями.

1988 року з фондів ВХВО ім. Вучетича Музей отримав ікони “Богоматір з чину”, поч. XIX ст. (Ж-1235) та “Іоанн Предтеча”, XVIII ст. (Ж-1241). Іконографії цих образів у зібранні музею не мають аналогів. Вони цікаві особливим делікатним живописним виконанням, перш за все приваблюють лаконічністю трактування, що не заважає виявленню глибинних душевних почуттів.

Надзвичайно цікавою є ліва частина складня “Богоматір Тихвінська”, сер. ХІХ ст. (Ж-1508), яку музей зберігає у фондах з 1991 року (теж передана ВВХО ім. Вучетича). Мініатюрна, вишукана за своїм живописом, вона є цікавим зразком подібних ікон-складнів, що важливо для повноти колекції іконописного живопису в Музеї.

БОГОМАТІР ТИХВИНСЬКА Середина ХІХ ст. (Ж-1508)

Лише дві ікони з усіх наданих на реставрацію раніше експонувалися в Музеї на великій виставці “Святині України” (1999 р.). Це “Богоматір Смоленська”, XVIII ст. (Ж-699) та “Успіння Богородиці”, ХІХ ст. (Ж-1797). Їх демонстрували в такому стані, у якому вони на той час перебували. Дуже хотілося їх показати, бо без них картина іконографічних сюжетів була б не повною.

Від родичів надійшли до Музею живописні роботи відомих та широко знаних художників О.М. Волкова (1886–1957) та П.П. Кончаловського (1876–1956). Їхні полотна зберігалися майже 40 років у фондах Музею без підрамників, складеними в теках. На жаль, ніколи ці живописні скарби не експонувалися Музеєм на виставках.

Ранні роботи Народного художника Узбецької РСР Олександра Миколайовича Волкова “Пейзаж”, 1914 р. (Ж-516), “Дівчина з німбом”, 1915 р. (Ж-517) придбані в родички автора С.Ю. Завадовської 1979 року (м. Москва). Роботи виконані під впливом вражень від фресок та мозаїк храму Святої Софії, розписів М. Врубеля в Кирилівській церкві. Художник приїхав до Києва 1912 року спеціально, зацікавившись монументальним мистецтвом. Під впливом побаченого в Олександра Волкова виникло бажання залишитися в Києві для завершення своєї професійної освіти. 1916 року він закінчив Київське училище, клас професора Ф. Кричевського. Отримані уроки надали змогу сформуватися світогляду художника, розумінню завдань мистецтва, його ролі, знайшли повне розкриття в рідному для нього яскравому та сонячному Узбекистані.

Волков О.М. (1886–1957) ПЕЙЗАЖ 1914 р. (Ж-516)

Картина О.М. Волкова “Чайхана. Слухають пісню”, 1932 р. (Ж-761) надійшла до Музею від сина, О.О. Волкова, у 1984 році. Любов до своєї рідної Фергани та її людей художник втілив у більшості полотен. Його чудовий та досконалий живопис створює символічно-піднесений образ, надаючи буденним та розповсюдженим у побуті речам значущості, натхненності та тієї високої поетичності, що була притаманна не лише картинам, а й поезії О.М. Волкова. Представлена робота разом з іншими його картинами дозволяє показати зразки краси світлоносного живопису художника.

Ім’я народного художника РРФСР, дійсного члена Академії мистецтв СРСР, лауреата Державних премій Петра Петровича Кончаловського добре відоме у світі. Його творчість була повністю присвячена полум’яному ствердженню життя. Пейзажні роботи П.П. Кончаловського (1876–1956) передав Музею син художника М.П. Кончаловський у 1989 році. Приємно відзначити, що творчий шлях митця теж пов’язаний з Україною. Найперші свої уроки живопису він отримав у школі Раєвської в м. Харкові.

Пейзаж “Судак. Гора Св. Георгія”, 1917 р. (Ж-1251) створений під час першої подорожі автора в Крим після повернення з Першої світової війни, яка забрала в нього, за словами художника, три роки роботи. Картина “Нара. Жовте дерево”, 1918 р. (Ж-1252) дає можливість упевнитися, що живописний дар митця є головним та найважливішим у його творах. За роботами з музейної колекції можна оцінити надзвичайну спостережливість, уважність художника до природи, до змін, що відбуваються в ній.

Кончаловський П.П. (1876–1956) СУДАК. ГОРА СВ. ГЕОРГІЯ 1917 р. (Ж-1251)

Особливе місце в музейному зібранні займають французькі пейзажі Костянтина Павловича Кузнецова (1863–1936) та одна робота його дружини. 1900 року К.П. Кузнецов одружився з Олександрою Олексіївною Самодуровою. Подружжя вирішує оселитися в Парижі. Обидва займаються живописом: він – у майстерні Гумберта, вона – в Академії Жульєна. Але справжніми їхніми вчителями, без сумніву, були Моне та Пісарро. Роботи  митців отримано з Архіву художніх творів в МК СРСР із Загорська 1980 року (полотна також близько 40 років пролежали в теках). Два пейзажі К.П. Кузнецова датовані 1923 р. – “Пейзаж” (Ж-569), написаний на півдні Бретані в Бель Іль, та 1924 р. – “Пейзаж. Великі бухти” (Ж-565), що відтворює красу Нормандії влітку. “Пейзаж з жіночою постаттю, що сидить в саду” (Ж-567) дозволяє пригадати, що К. Кузнецов часто звертався й до портретного жанру. Цікаво зазначити: у пресі писали, що для нього, як для К. Коровіна (а можна згадати ще й М. Глущенка), зв’язок з художнім життям Франції був органічним. Роботи художника експонуються на паризьких виставках, а також в “Осінньому салоні”. Сільський пейзаж “Снопи” (Ж-568) та “Етюд з пальмами” (Ж-566) – обидва етюдні, написані широко й вільно, розмашисто, приваблюють безпосередніми враженнями художника від природи.

Кузнецов К.П. (1863–1936) ПЕЙЗАЖ З ЖІНОЧОЮ ПОСТАТТЮ, ЩО СИДИТЬ В САДУ (Ж-567)

Робота “Червоні дерева” (Ж-570) Олександри Олексіївни Кузнецової передана Музею в 1980 році теж із Загорського архіву. Автор цього твору, дружина К.П. Кузнецова менш відома як художник, бо присвятила себе дітям, а їх у подружжя було четверо. Лише один із зразків її роботи зберігається в Запорізькому обласному художньому музеї.

Кузнецова О.О. ЧЕРВОНІ ДЕРЕВА (Ж-570)

Значною та цікавою монографічною колекцією (83 роботи) представлена в Музеї Оксана Трохимівна Павленко (1896–1991). Її творчість пов’язана з ім’ям Михайла Бойчука та його школою, що сформували мистецьку позицію художниці. Ще за її життя, з 1974 року, музейники приїздили до неї й поступово комплектували зібрання, до якого увійшли зразки монументального та графічного мистецтва. О. Павленко працювала досить плідно. Одним з атрибутів часу став образ “Піонерки”, 1930–1932 рр. (Ж-907), картина придбана Музеєм 1985 року. Зразки фресок та ескізів, що зберігаються в музеї, дають можливість характеризувати монументальні роботи, які склали значну частину її творчості.

Павленко О.Т. (1896–1991) ПІОНЕРКА 1930–1932 рр. (Ж-907)

Іконописні та живописні роботи з фондів Музею, що були відреставровані в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України, відроджені до життя завдяки художникам-реставраторам і тепер уперше представлені в експозиції виставки для огляду, для оцінки краси відновлених ікон та картин. Надзвичайно велика вдячність реставраторам за збереження спадку митців, за надання творам нового життя, за можливість взагалі побачити ці шедеври, створені в різні роки відомими майстрами-іконописцями та художниками. Це надає змогу, по-перше, не забути, не втратити здобутків наших предків, по-друге, додає наснаги писати мистецьку історію сьогодення.

Головний зберігач фондів

Запорізького обласного художнього музею

 А.Ф. Медведєва