З 6 по 17 липня на базі Національного науково-дослідного реставраційного центру України відбулося три стажування. У науково-дослідному відділі реставрації темперного живопису за темою «Основи реставрації творів станкового темперного живопису» проходили практику Давид Проволовський та художник-реставратор Музею історії міста Києва Ганна Човник. Керівництво роботами здійснювали фахівці вищої кваліфікаційної категорії художник-реставратор Людмила Когут та завідувач відділу Михайло Білошицький. Практичною базою для Давида Проволовського стали ікони «Святий Антоній» (ХІХ ст.), «Христос – Вседержитель» (поч. ХХ ст.) та образ із зображенням святих Харлампія, Власія і Лавра (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.). Ганна Човник застосовувала реставраційні методики під час опрацювання ікон «Богородиця Боголюбська» (ХІХ ст.), «Богоматір Всіх скорботних радість» (поч. ХХ ст.) та «Богородиця Знамення» (ХІХ ст.). У процесі роботи з експонатами стажисти опанували закріплення зв’язку живописних шарів з основою, нанесення профілактичної заклейки, зведення дощок основи в місцях сколів і розтріскувань, а також укріплення деревини в місцях її деструкції. Практичний блок також включав видалення цвяхів та пило-брудових нашарувань з живописної поверхні, підведення реставраційного ґрунту в місцях утрат, тонування і послідовне нанесення проміжного та захисного шарів лаку.
У цей самий період у науково-дослідному відділі реставрації творів олійного живопису під керівництвом завідувача відділу Володимира Папушенка стажувалася Єлизавета Деримука, художник-реставратор і завідувач філії «Міський центр реставрації та експертизи музейних експонатів» Національного музею «Київська картинна галерея». Працюючи над картиною невідомого художника «Сварка» 1823 року, вона вивчала основи реставрації творів станкового живопису. До її практичного курсу увійшли демонтаж дерев’яного обрамлення та полотна з підрамка, зведення проривів і доповнення втрат основи, нанесення закріплювальної заклейки, дублювання країв, підведення реставраційного ґрунту тощо.
Окрім вузькопрофільної практики, програма стажування передбачала лекційні заняття для всіх трьох учасників. У наукових відділах фізико-хімічних досліджень, біологічних досліджень та кліматології стажисти ознайомилися із сучасним обладнанням і методами проведення досліджень, а також способами дезінфекції та дезінсекції творів мистецтва. Важливою складовою навчання стало опанування методів візуальних досліджень, використання спеціального реставраційного обладнання та правильне оформлення науково-реставраційної документації, що супроводжує всі етапи роботи з музейними експонатами.
Наприкінці навчання відбулася Реставраційна рада, на якій було схвалено виконану за два тижні роботу та видано учасникам свідоцтва про проходження стажування.