12 листопада 2025 року на презентації книги «Рік 1933» Андрія Іванця, був представлений відреставрований Національним науково-дослідним реставраційним центром України однойменний живописний твір Віктора Цимбала. Художник, крім унікального мистецького хисту, мав глибоке почуття громадянського обов’язку. Тож він служив у лавах УНР, а проживаючи в різних країнах продовжував поширювати інформацію про Україну і всебічно її підтримувати. Зокрема В. Цимбал був одним з перших, хто спромігся донести до міжнародної спільноти інформацію про наслідки совєтської політики та репресій. Таким чином, мовою живопису, митець розповів про Голодомор 1932-1933 років, створивши найвідомішу картину присвячену жертвам цих страшних подій. Їх втіленням є образ матері, а скоріше її душа або дух. Підтвердженням цього є її прозоре і виснажене тіло, крізь яке проглядаються зірки. Вона тримає на руках свою помираючу дитину, кричить від болю та благає про небесну справедливість, яку не отримала на землі.
Твір пензля В. Цимбала входить до фондової колекції Національного музею Голодомору-геноциду. Створення живописного полотна розпочалось, безпосередньо, в 1933 році далеко за межами України – в Аргентині, де воно і зберігалось до 1962 року. Сам В. Цимбал прагнув найшвидшого перевезення картини в Україну, що стало можливим лише у 2020 році завдяки Національному музею Голодомору-геноциду та іншим інституціям, сумісно з Юрієм Савчуком.
Твір надійшов до музею у незадовільному стані і тому потрапив в турботливі руки фахівців Реставраційного Центру. Основа – суцільна деревинноволокниста плита, яка була значно пошкоджена по периметру. Зокрема, наявні відлущування, розшарування, потертості з лицевого боку, а зі звороту – замокання і деформація з вигином. Постраждав також і живописний шар, адже внаслідок механічних втручань з’явились відшарування його від ґрунту. Окрім самого твору до ННДРЦУ передана ще й авторська рама, яка також потребувала реставраційних втручань через втрачену коструктивну цілісність. Досить символічно, що художник-реставратор Анастасія Стрельцова розпочала роботу над твором під час активної фази збройної агресії у 2022 році. І хоч робота була надважкою через складні умови праці, надмірну завантаженість у зв’язку із залученістю реставратора до порятунку культурних цінностей в музеях України і через потребу в дослідженні техніки автора, у 2023 році реставрація була завершена. За задумом автора картина має мати надзвичайний вплив на емоційний стан глядача, що вдалося зберегти завдяки майстерності пані Анастасії.
ННДРЦУ має за честь бути долученим до збереження таких творів і до поширення світом інформації про Голодомор.