У відділі наукової реставрації творів з тканини та шкіри завершено реставрацію натруски в срібній оправі з Чернігівського обласного історичного музею імені Василя Тарновського. Порохівниця, імовірно,індо-іранського типу (Daba-e-barut, або Barutdan) датована XVIII ст. І хоч автор невідомий, її ошатне і чаруюче оздоблення свідчить не тільки про практичне застосування цього предмету, а й про художню цінність, яку він несе. Індо-іранський тип порохівниць був поширений територією Османської Імперії, але з її активною ескалацією на територію Війська Запорізького такий тип натрусок став частим у використанні високопоставлених запорожців. Для нього характерне застосування як основи мушель наутилуса, дерева, зашитих міхурів великих тварин і оздоблення оправи металами із орнаментацією.

Срібна ювелірна оправа прикрашена карбованим рослинно-геометричним та сітчастим рослинним орнаментом, виконаним у техніках чорніння, карбування, золочення. Завершенням оправи є носик та фігурна пробка, яка кріпилась металевим ланцюжком. При надходженні натруска перебувала в незадовільному стані, мушля була розбита на частини, з яких збереглося три, решта – утрачено.

У результаті реставрації, яку проводила завідувачка відділу, художник-реставратор вищої кваліфікаційної категорії Тетяна Мінжуліна, цілісність та зовнішній вигляд виробу було відновлено. Досить цікавим під час дослідження твору виявилося використання кокосового горіха для зміцнення каркасу та закріплення металевих деталей.