В Одеській філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України у 2024 році було завершено комплексну реставрацію музейного предмета «Притча про сіяча» ІІ пол. ХVІІІ ст. (дерево, олійний живопис, 45×45 см) з колекції ONFAM / Одеський національний художній музей.
Навесні 2023 року на підставі результатів обстеження стану збереженості музейного предмета було прийнято рішення про виконання комплексу досліджень та науково-реставраційних заходів. Роботу було організовано і проведено в реставраційній майстерні Одеського національного художнього музею.
Образ Сіяча ілюструє початок прямої мови притчі Ісуса про сіяча: «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти» (Матв: гл. 13: ст:3), – на що вказує напис у верхній частині зображення. Ця притча згадується в Євангелії від Матвія 13:1–23.
За результатами візуальних, оптичних (за допомогою мікроскопа) та фізико-хімічних досліджень пошарової структури музейний предмет мав такий стан збереженості до реставрації: дерев’яна основа з двох дощок хвойної породи деревини, укріплених вертикальною шпугою. Основа мала деформації, тріщини, подряпини, рухливі сучки, отвори від цвяхів, відколи та втрати деревини на краях. Помітно, що предмет перебував у попередній реставрації, під час якої було видалено щільні поверхневі забруднення, що місцями залишилися в заглибленнях поверхні деревини і на торцях. Також були нашарування білого кольору та легкі пилові забруднення. Ґрунтове покриття вохристого кольору мало локальний незадовільний стан зчеплення з основою. Значні втрати ґрунту ближче до країв, по периметру, також на фігурі Сіяча і ліворуч від нього.
Живописна складова твору – це багатошаровий авторський олійний живопис та пізні олійні поновлення зображення. Так, під час досліджень за допомогою мікроскопа виявлено суцільне перемалювання фону – пейзажу, таких ділянок зображення фігури Сіяча, як капелюх і чоботи, а також часткові втручання в зображення одягу. Фіксувалися пошкодження живописної структури: утрати пізніх перемалювань разом з авторським живописом та ґрунтом; на окремих ділянках втрачено або значно потерто шар перемалювань, на цих ділянках проглядалися травмований авторський фарбовий шар та залишки потемнілого авторського покривного шару. Різночасові фарбові шари мали дрібні здуття, лущення, осипання. Верхній покривний шар був нерівномірним, мав потемніння.
Попередні реставраційні втручання кваліфіковано як непрофесійні і не завершені. У місця втрат було підведено ґрунтову суміш (імовірно, акрилову шпаклівку вохристого кольору) із заходом на фарбовий шар, суміш не вирівняно, адгезія шпаклівки з основою була незадовільною. Аварійні ділянки фарбового шару та ґрунту не було укріплено. У залишках покривного шару повсюдно спостерігалося залипання волокон вати. Пилові забруднення були на всій поверхні.
Ураховуючи багатошарову та різночасову матеріальну структуру твору, вплив попередніх реставраційних втручань та поточний стан збереженості, було розроблено детальну програму консерваційної обробки. Комплекс робіт з дерев’яною основою складався з видалення забруднень, консолідації пошкоджених ділянок, часткових реставраційних доповнень, тонування доповнень та покриття захисним шаром поверхні деревини і реставраційних доповнень.
Консерваційні заходи з лицевого боку складалися з видалення пилових забруднень з поверхні живопису, локального укріплення фарбових шарів та ґрунту, видалення попередніх реставраційних доповнень, компенсації втрат реставраційним ґрунтом, потоншення та вирівнювання покривного шару, тонування реставраційного ґрунту та тонально-кольорове об’єднання різночасових фарбових шарів для цілісного сприйняття образу Сіяча.
На початку листопада 2023 року, після закінчення всіх консерваційних процесів, на поверхню живопису було нанесено захисний шар лаку, твір перебував у горизонтальному положенні для висихання лаку.
Увечері 5 листопада 2023 року внаслідок ракетної атаки рф будівля музею зазнала руйнації. Наступного ранку художним-реставратором Іллею Поляковим було виконано обстеження стану збереженості предмета. Зафіксовано великі та дрібні шматки тиньку, які відшарувалися від стелі реставраційної майстерні й упали на лицеву поверхню ікони, що спричинило механічні пошкодження покривного реставраційного шару лаку та фарбового шару. Після проведення обстеження пил та шматки тиньку було видалено.
У 2024 році музейний предмет було передано на повторну реставрацію на базі Одеської філії ННДРЦУ.
Після додаткового обстеження на базі філії було вирішено видалити пошкоджену реставраційну лакову плівку та зіпсовані реставраційні тонування, укріпити локально місця руйнування фарбового шару, підвести реставраційний ґрунт, знову тонувати та нанести захисний шар лаку.

Керівник роботи – Ілля Поляков, художник-реставратор творів станкового живопису І кваліфікаційної категорії.
Виконавець – Ольга Кармазіна, художник-реставратор творів станкового живопису ІІІ кваліфікаційної категорії.
Фізико-хімічні дослідження виконала Жанна Боровська, завідувач відділу наукових досліджень Одеської філії ННДРЦУ.